Знову втрата у нашій громаді. Біль, до якого неможливо звикнути, знову пронизує серця. 29 січня під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області ворог обірвав життя вірного сина України, нашого земляка – жителя села Стара Талалаївка Володимира Андрійовича ВІВАТЕНКА.
Морозяним вечором 2 лютого він повертався додому на щиті. Стрічала Талалаївка, стрічало рідне село… А наступного дня, 3 лютого, проводило в останню дорогу.
Йому було всього 26 років. Народився Володимир у Старій Талалаївці 9 листопада 1999 року. Тут закінчував місцеву школу, потім Глинський професійний аграрний ліцей, де отримав спеціальність водія. Працював водієм у різних фірмах в Україні і закордоном, обожнював свою спеціальність. Займався боксом, грав у футбол в місцевих командах.
І все було б добре, якби не прийшли на нашу землю загарбники і вбивці. Володимир – один із тих, хто став на захист рідної землі, родини, незалежності рідної України. Призваний на службу 9 квітня 2025 року. У рідному селі його поважали за доброзичливість, порядність. Друзі цінували за надійність, готовність пожертвувати чимось власним, аби допомогти другу. Таким був Володимир і на службі. Нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу».
Не зважаючи на складнощі воєнних буднів, він ніколи не втрачав оптимізму і не залишав у біді побратимів. Він був людиною, яка просто випромінювала позитив – так кажуть ті, хто з ним дружив, спілкувався. Родина втратила люблячого сина, брата, внука, племінника.

Він вірив, що настане час, коли Україна і українці заживуть у мирі і стабільності і робив усе, що міг зробити, аби той час настав скоріше.
Так і буде! Обовʼязково буде так! І Твоє ім’я, вірний військовій присязі Воїне, буде навіки вкарбоване в історію російсько-української війни.

Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблого Воїна, Захисника України! Вічна пам’ять і вічна слава!