Здається, про небезпеку зачепінгу знають всі школярі: виховні години, зустрічі, інформування в соціальних мережах.

Але проблема залишається і представники поліції продовжують фіксувати такі випадки.
Тож чому це небезпечне захоплення продовжує існувати?

Гострі відчуття. У підлітковому віці мозок шукає адреналін. Їм здається, що саме ризик “робить життя справжнім”.

Самоствердження. Хтось хоче довести свою сміливість, хтось — заслужити повагу в компанії. Часто зачепінг — це спроба сказати світу: “Я існую!”

Груповий тиск. Підлітки бояться стати “білою вороною”. Один ризикнув — інші йдуть за ним, бо не хочуть бути “слабкими”.

Ілюзія невразливості. “Це стається з кимось іншим, не зі мною” — часто типове мислення підлітків, яке заважає усвідомити реальну небезпеку.

Вплив соцмереж. Рілси зачеперів збирають перегляди і дітям здається, що це — шлях до слави, популярності, визнання.

Нестача уваги або протест. Іноді це — реакція на байдужість дорослих, або спосіб висловити біль, якого ніхто не бачить.

То що ж робити дорослим?
З цим питанням ми звернулися до психолога, що веде прийом в Ірпінська Дитяча Поліклініка Олександри Федоренко, аби почути думку фахівця.

Ризикована поведінка підлітків пов’язана не тільки з гормонами, але і з особливостями виховання.
У сучасному суспільстві прийнято опікати дітей довше, ніж необхідно. Як результат, молоді люди не здобувають повної самостійності, не розуміють, що таке відповідальність, не вміють приймати самостійні рішення.
Батьки не очікують від підлітків дорослої поведінки, відповідно підлітки її не виявляють.
Оскільки родина дитини є її найближчим мікросоціумом, саме в родині, в якій виховується підліток, на прикладі батьків має культивуватись
🚩здоровий спосіб життя,
🚩заняття спортом,
🚩спільні хобі,
🚩сімейні традиції,
🚩навички спілкування та турботи один про одного,
🚩розпізнання та регулювання емоційного стану.

☝️Підлітка потрібно залучати до домашніх обов’язків, довіряти відповідальні доручення, що сприяє розвитку ✔️відповідальності,
✔️самостійності,
✔️адекватної самооцінки.

❗Навчати розпізнавати свої позитивні риси, сильні сторони, досягнення і вміти пишатися ними .

Ще одним, не менш важливим моментом є уникати засудження, критики певної небажаної поведінки, покарання, а навчати молодь мислити критично і усвідомлювати ризики та наслідки своїх дій в ході дружніх бесід, дискусій, під час яких важливо уважно вислуховувати думку підлітка, намагатись поставитись до неї з розумінням.

🟢Тож сподіваємося, що спільними зусиллями батьків, педагогів, психологів вдасться зменшити кількість ризиковпних ситуацій.

⚠️Пам’ятаймо: довіра, увага та щире спілкування — найкраща профілактика небезпечних захоплень.