«Його серце билося за щасливе майбутнє України, яке він хотів подарувати нам усім»

ЕДУАРД МИХАЛЕНКО. Псевдо «Фантом»

Навічно 29

Михаленко Едуард Сергійович народився 01 червня 1995 року в селі Хацьки Черкаського району. Шкільні роки пройшли у Ліплявській загальноосвітній школі. У 2014 році закінчив Прилуцьке медичне училище за спеціальністю «Сестринська справа», отримавши диплом молодшого спеціаліста.

Едуард був безмежно добрим та сонячним, завжди привітним, відкритим. Він був саме тою людиною, після якої залишається усмішка на обличчі і якесь неймовірне тепло на душі!

Він любив це життя, прагнув робити світ навколо кращим, добрішим, світлішим… Мріяв продовжити рід, жити щасливо з коханою дружиною, яка завжди була поряд та підтримувала його. Але, коли почалася війна, він зрозумів, що настав час зробити вибір.

«Не посміла йому сказати «не їдь», адже ми думали про майбутнє…» – згадує дружина Катерина.

Став на захист України 24 квітня 2024 року. Старший солдат Михаленко Едуард ніс службу у 1-й роті 13-го батальйону 95-ї ОДШБ, був командиром десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти В/Ч А 1910. Під час служби вирізнявся сталевою витримкою, незламною мужністю, професіоналізмом та непохитною вірою в перемогу.

17.09.24 року під час мінометного обстрілу по групі евакуації поранених 3 РТГр 1 БТГр на Сумському напрямку зник безвісти.

Майже шість довгих і нестерпних місяців, з трепетом у зболеному серці, рідні чекали бодай якоїсь звісточки про близьку людину, плекаючи надію, що Едуард переступить поріг рідної домівки. Кожного дня благали Всевишнього, аби усі гіркі очікування виявились страшним сном. Не судилося…

03 березня 2025 року захисник таки побував удома, привізши із собою пекучий біль втрати та важку дерев’яну ношу – домовину.

Похований захисник у місті Канів.

У захисника залишилися тато Сергій, дружина Катерина, батьки дружини, бабусі, сестра, брат та улюблені похресники.

Доземний уклін рідним військовослужбовця за вірного сина України.

ЕДУАРД МИХАЛЕНКО – наш Герой, і пам’ять про нього вічна!

Дякуємо за Чин!

Присутній!

Інформація підготовлена педагогом-організатором Лесею Джуриленко КЗ «Ліплявський ліцей» Ліплявської сільської ради Черкаського району Черкаської області та дружиною загиблого захисника Катериною Михаленко.

#Герої_серед_нас #На_щиті #Герої_Черкащини #ЧОЦН

У пам’яті кожного українця назавжди залишаться імена тих, хто віддав життя за свободу та незалежність нашої країни. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Едуарда Михаленка, відомого під позивним «Фантом», який народився 1 червня 1995 року в селі Хацьки, що на Черкащині. Життя Едуарда обірвалося, але його подвиг навіки залишиться в наших серцях.

Едуард виріс у Ліплявській загальноосвітній школі, а у 2014 році здобув фах молодшого спеціаліста у Прилуцькому медичному училищі. Його знали як добру, сонячну та привітну людину, яка завжди дарувала оточуючим тепло та посмішки. Едуард любив життя, мріяв про щасливе майбутнє, сім’ю та мирне небо над головою. Його серце билося заради України, яку він хотів бачити вільною та квітучою.

З початком війни Едуард прийняв найважливіше рішення у своєму житті – піти на захист Батьківщини. 24 квітня 2024 року він став на захист України. Служив у 1-й роті 13-го батальйону 95-ї ОДШБ, був командиром десантно-штурмового відділення. Його відвага, професіоналізм та віра в перемогу були прикладом для побратимів. Едуард виявляв незламну мужність та витримку в найскладніших умовах.

Трагічна звістка прийшла 17 вересня 2024 року, коли Едуард зник безвісти під час мінометного обстрілу на Сумському напрямку. Рідні та близькі місяцями чекали на будь-які новини, сподіваючись на диво. На жаль, доля розпорядилася по-іншому. 3 березня 2025 року Едуард повернувся додому, принісши з собою біль втрати та важку звістку.

Едуарда поховано у місті Канів. У скорботі залишилися його батько Сергій, дружина Катерина, рідні та близькі. Вічна пам’ять герою! Схиляємо голови перед родиною Едуарда, висловлюючи глибоку вдячність за його подвиг. Його ім’я назавжди буде вписано в історію України.

Світла пам’ять про Едуарда Михаленка – нашого Героя, «Фантома» – житиме вічно. Дякуємо за подвиг! Пам’ятаємо!