Пам’ятаймо Героя: Ігор Сасюк, який віддав життя за Україну

Ми маємо пам’ятати. Пам’ятати, що кожен загиблий у боротьбі з рашизмом захисник – це жертва за воскресіння України, за її народ. І наш вічний обов’язок перед Героями – не зрадити їх світлій пам’яті, вшановувати жертовний подвиг заради мирного завтра.

7 квітня минає річниця гіркого смутку і болю втрати Оратівщиною одного з найкращих синів України, Сасюка Ігоря Ярославовича (02.01.1990-07.04.2024). Цей день – нагадування про важку втрату, яку понесла вся громада, і про необхідність пам’ятати та шанувати тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.

Народився Ігор у селищі Маньківка на Черкащині, але рідним для нього з раннього дитинства став Оратів. Тут він навчався, почав своє доросле, самостійне життя. Після школи вступив до аграрного університету, але захоплення історичною наукою змінило напрямок навчання. Він вступив на історичний факультет Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, де навчалася і майбутня дружина Ірина. Під час навчання працював на кафедрі історії лаборантом. Ігор з великим захопленням вивчав історичну спадщину України, брав участь в археологічних та наукових дослідженнях. Згодом студентське кохання Ігор та Ірина скріпили шлюбом. У молодої сім’ї народилася донечка Емілія.

Ігор був чудовою людиною, мав багато друзів та однодумців, для яких був авторитетом. Життя відкривало нові перспективні плани, та злочинна московська орда зруйнувала усі сподівання і мрії. Він мріяв про мирне майбутнє для своєї сім’ї та України.

Ігор Сасюк, керуючись великою любов’ю до сім’ї, до рідного краю, до України, з 10 квітня 2023 року добровільно став на захист незалежності та цілісності нашої держави, за мирне майбутнє своєї Вітчизни. У складі 118-ї окремої механізованої бригади служив зовнішнім пілотом-оператором у роті ударних безпілотних авіаційних комплексів. Позивний «Гвинтик», бо вважав, що всі є гвинтиками одного великого державного механізму, і від діяльності кожного залежить досягнення спільної мети – нашої Перемоги. Ігор був найкращим пілотом у бригаді, досконало знав військову справу і самовіддано нищив ворога у самому пеклі війни. На його рахунку найбільша кількість годин успішних польотів. За проявлену мужність та успішне виконання завдань під час бою був нагороджений Золотим хрестом. Він охороняв наш спокій, щоденні світанки і блакитне небо, захищав кожного з нас, щоб рідну оратівську землю не топтав рашистський чобіт. Його героїзм назавжди залишиться в наших серцях.

7 квітня 2024 року при виконанні бойового завдання у селі Роботине Запорізької області командир 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем молодший сержант Ігор Сасюк загинув. Клята війна відібрала життя 34-річного незламного героя, доброго і світлого душею, енергійного, чесного і відвертого, готового у будь-який час прийти на допомогу. Його смерть – це велика втрата для всіх нас.

Вшануймо нашого Героя-земляка тихою молитвою і світлими спогадами. Нехай його героїзм завжди буде для нас прикладом. Вічна пам’ять і слава Герою незалежної і вільної України, за яку він віддав своє життя!