Правові основи діяльності суб’єктів господарювання, що надають послуги з працевлаштування

Основоположним Законом – Конституцією України (стаття 43) закріплено право кожного громадянина на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до Закону України від 05.07.2012 № 5067 «Про зайнятість населення» (далі Закон № 5067) працевлаштування визначається як сукупність правових, економічних та організаційних заходів, що направлені на забезпечення реалізації права особи на працю. Працевлаштування є передумовою зайнятості та її найважливішою гарантією. Незайняті громадяни мають можливість самостійно шукати роботу або звертатися до уповноважених органів та суб’єктів господарювання для отримання допомоги у працевлаштуванні.

Закон України «Про зайнятість населення», разом з іншими законодавчими актами, є основою для регулювання діяльності суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, а також інших суб’єктів господарювання, що здійснюють наймання працівників для виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців.

Суб’єкт господарювання, що надає послуги з посередництва у працевлаштуванні – це юридична особа, зареєстрована відповідно до чинного законодавства, яка здійснює господарську діяльність, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, а також фізична особа – підприємець, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні та/або за кордоном (пункт 22 частини 1 статті 1 Закону № 5067). Послуги з посередництва у працевлаштуванні включають в себе пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, а також добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (в тому числі іноземних) в межах укладених договорів (контрактів).

Перелік суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, формується та ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єкти господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні інших роботодавців, зобов’язані:

1. Надавати громадянам повну та достовірну інформацію про вакансії, вимоги роботодавця до кваліфікації та досвіду роботи, а також про умови, характер та оплату праці.
2. Співпрацювати з відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з підприємствами, установами та організаціями, профспілками та їх об’єднаннями, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями.
3. Забезпечувати захист інформації, отриманої від громадян, що звертаються з метою працевлаштування, та дотримання правил використання та поширення такої інформації, встановлених законами України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», а також конфіденційність комерційної інформації роботодавців відповідно до закону.
4. Подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про чисельність працевлаштованих осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.

Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, не мають права:

1. Свідомо здійснювати набір, працевлаштування або наймання працівників для робіт, пов’язаних із неприйнятними небезпеками і ризиками, а також для робіт, на яких ці працівники можуть стати жертвами зловживань чи дискримінації будь-якого характеру.
2. Перешкоджати найманню залученого працівника безпосередньо роботодавцем, обмежувати професійну мобільність працівника, накладати санкції на працівника, який погодився на роботу в іншого роботодавця.
3. Надавати працівників у розпорядження роботодавця для заміни його працівників, які проводять страйк або інші колективні дії.

Суб’єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, забороняється отримувати від громадян, яким надано зазначені послуги, гонорари, комісійні та інші винагороди. Оплата послуг з працевлаштування здійснюється виключно роботодавцем, якому надано такі послуги.

Підсумовуючи, законодавство України встановлює систему органів та суб’єктів, які здійснюють працевлаштування населення. Вони надають широкий спектр послуг з посередництва у працевлаштуванні для забезпечення легальної зайнятості та сприяння у працевлаштуванні осіб, які шукають роботу, та безробітних.

Додаткову інформацію з актуальних питань можна знайти на інформаційному порталі Держпраці: https://pratsia.in.ua.