Три роки минуло відтоді, як перестало битися серце Героя України Петра Федорчука… Його ім’я назавжди залишиться в наших серцях!

Сьогодні, 12 квітня 2025 року, громада відзначає триріччя з дня смерті Захисника, нашого земляка, справжнього Героя України – Петра Юрійовича Федорчука. Минає час, але скорбота за загиблим не згасає. Три роки – це ціла вічність без Нього. Три роки – як незагойна рана, тиха печаль, що промовляє більше, ніж тисячі слів.

Подвиг Петра Федорчука – це взірець незламності духу, безмежної любові до рідної землі, відваги та мужності. Його життя – це наша совість і пам’ять, що має жити в кожному з нас. Він віддав своє життя за свободу та незалежність України.

Петро залишив по собі світлу пам’ять, як справжній патріот, відважний воїн та людина з великої літери. Його подвиг навіки вписаний в історію боротьби українського народу за волю. Його ім’я викарбуване в серцях усіх, хто знав, любив та шанував Героя. Ім’я Петра Федорчука назавжди залишиться в пам’яті нашої громади.

Життя Петра – це символ незламності та мужності. Ми завжди пам’ятатимемо очі Петра, сповнені віри. Його щиру посмішку, яка дарувала надію. Його силу, що надихала та вела вперед. Три роки ми живемо без нашого Героя, але водночас – з Ним. Він у кожному серці, що пам’ятає, у наших молитвах, у вітрі, що колише український прапор, у хвилинах мовчання та у світлі запалених лампадок.

Низький уклін матері Любові, батькові Юрію та всім рідним… Слова не здатні втамувати біль втрати. Але є пам’ять, шана та гордість. Сьогодні ми згадуємо Героя Петра зі сльозами на очах, але й з вдячністю. Завдяки таким як Петро Федорчук, ми наближаємо перемогу та маємо шанс на мирне небо над головою.

Нехай ніколи не згасне світло Його душі в наших серцях. Схиляємо голови, молимося, пам’ятаємо. Вічна слава Герою! Вічна пам’ять! Слава Україні! Героям слава!