🕯️Четвертий рік триває пекучий біль та щоденна боротьба за життя. Війна невпинно висуває свої страшні вимоги… Розлука стає довгою і нестерпно болючою. Битва йде кривава, не на життя, а на смерть. За плечима воїнів стоять Жінки, Матері… Їхні стражденні душі линуть до небес.

Незліченні хрести та прапори майорять над могилами тих, хто віддав своє життя, повернувшись на щиті до рідної домівки… Горе, образа і печаль ніколи не покинуть родини, бо на білому світі завершився земний шлях єдиного сина.

Згурівська громада в глибокій жалобі. Назавжди до рідного дому повернувся воїн Збройних сил України, наш земляк, згурівчанин Богдан Богданович Смілянин. Він повернувся, щоб навіки спочити у рідній землі.

Богдан був не просто відважним воїном – він був нашим земляком, вірним другом, люблячим сином. Він мріяв повернутися додому, піклуватися про своїх батьків у старості, одружитися, виховати дітей, будувати мирне та щасливе життя. На жаль, цим мріям не судилося здійснитися…

Клята війна безжально обірвала молоде життя. Назавжди 27… Пам’ять про нього житиме вічно.

Нехай світлий спомин про мужнього захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів та всіх, хто знав і любив нашого Героя. Ми сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови в скорботі!

Спочивай з миром, воїне!🕯️