Барська громада з глибоким сумом схиляє голову перед пам’яттю воїна, чиє життя, мов яскрава зірка, промайнуло крізь наш край, залишивши незгладимий слід у серцях.
ТИШКУЛ Віктор Павлович, 1989 р.н.
Уродженець села Вороновиця Вінницького району, Віктор пов’язав свою долю з нашою громадою на початку 2024 року. Він приїхав сюди, щоб почати новий етап життя разом із коханою. Але поклик обов’язку виявився сильнішим за особисте щастя — вже у листопаді 2024 року він став до лав Збройних Сил України.
Солдат, розвідник-помічник гранатометника 71-ї окремої єгерської десантно-штурмової бригади (в/ч А4030), він пройшов пекло боїв на Кіровоградщині та Донеччині. Його останній бій відбувся 7 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Янтарне.
Його смерть стала свідченням нечуваної мужності: опинившись перед ворогом, Віктор навідріз відмовився скласти зброю та здатися в полон. За цю відданість Україні окупанти розстріляли його в обличчя… Він дивився смерті в очі відкрито, як і належить Герою.
Далі були довгі місяці невідомості. До 26 грудня 2025 року Віктор вважався зниклим безвісти. Тепер він повертається додому «на щиті».
У Героя залишилося двоє синів, для яких батько назавжди залишиться взірцем незламності.
Віктор знайде свій останній спокій у рідній Вороновиці. Він ляже в землю поруч із рідним братом, який також віддав своє життя, захищаючи Україну. Тепер вони двоє — небесні вартові своєї родини та нашої держави.
Висловлюємо найщиріші співчуття дружині Юлії, синам, батькам та всім, хто знав Віктора. Світла пам’ять Воїну Світла!
Слава Герою! Вічна шана і світла пам’ять!