Безжальна війна забирає найкращих…
Сьогодні знову ридає новосанжарська земля і розривається серце від усвідомлення страшної, непоправної втрати – захищаючи Батьківщину, 19 листопада, під час виконання військового обов’язок по захисту України, її свободи і незалежності загинув інспектор прикордонної служби, сапер першого інженерно-саперного відділення Державної прикордонної служби України, старший сержант ОХРІМЕНКО МАКСИМ МИХАЙЛОВИЧ…
Молодий, енергійний, розумний і рішучий, справедливий і відважний. Таким був МАКСИМ. А ще добрим, веселим для, друзів, люблячим, щирим, світлим і надійним для рідних.
Він знав, чого хотів. А хотів він лише одного – жити довго й щасливо у своїй вільній Україні. За це боровся. За це віддав найцінніше – своє життя.
Народився МАКСИМ 13 липня 2002 року в селі Крута Балка. У 2005 році сім’я виїхала до Харкова та вже через шість років повернулась додому. Тож шкільні і юнацькі роки Максима промайнули у рідному селі. Здобувши базову освіту, своє навчання хлопець продовжує у коледжі управління економіки і права Полтавської державної аграрної академії. То були щасливі студентські роки легкого спілкування з друзями, веселих пригод, активної участі у спортивних змаганнях та художній самодіяльності.
Після закінчення коледжу 5 квітня 2021 року Максим був призваний на строкову службу. У грудні 2022 року підписує контракт з Держаною прикордонною службою України, та їде служити у місто Ужгород. У 2023 році, під час короткочасної відпустки у місті Полтава, зустрічає своє кохання – дівчину Аню, з якою пов’язав своє життя.
Бойові товариші довіряли і щиро поважали Максима за його чудові бойові якості: розторпність і відвагу, готовність завжди прийти на допомогу.
Ці якості були винагороджені медалями «Захиснику України, «За військову службу», багатьма почесними відзнаками.
Максим щиро вірив у світле майбутнє України. На запитання «Що будеш робити, як закінчится контракт?», відповідав: «Ніколи не поїду за кордон, буду жити тільки в Україні!» Розуміючи, що йому знадобляться знання мирної професії, вступає до Полтавського державного аграрного університету.
Безжальний, жорстокий ворог вкрав плани, мрії … Забрав молоде життя людини доброї, щирої, цілеспрямованої. Людини, що безмежно любила своїх найрідніших, свою країну та до останнього подиху боролася за її волю та свободу.
Немає слів, аби втішити згорьовану родину: дружину Аню, батьків Ларису Володимирівну, Михайла Степановича, брата Станіслава та його родину, бабусів Зінаїду Володимирівну і Галину Леонтіївну.
Важко, гірко і боляче проводжати в останню дорогу найкращих. Та, завдяки таким, яким був ОХРІМЕНКО МАКСИМ МИХАЙЛОВИЧ, Україна вистоїть і обов’язково виборе свою волю, свою Перемогу.

Церемонія прощання відбулася біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні.
Далі траурна процесія вирушила до рідного села Максима Крута Балка, де відбулася панахида. Поховали Максима на місцевому кладовищі с. Велике Болото.
Про життєвий та геройський шлях Максима розповіли селищний голова Геннадій СУПРУН, Григорій ЛЕБЕДИН – виконуючий обов’язки голови Драбинівської громади, Валентина ПРУДКО – староста Крутобалківського старостинського округу, Олександр ПАВЕЛКО – директор Крутобалківського навчально-виховного комплексу
Востаннє загиблому Макиму Михайловичу віддали військові почесті на кладовищі. Матері Захисника Ларисі було вручено Державний Прапор України, який почесна варта зняла з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.
Нехай душа загиблого Захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять.
Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!