🕯️Володимир НАМЯК назавжди повернувся додому.

Сьогодні Самбір попрощався зі своїм земляком, загиблими захисником України – Володимиром Намяком.
Траурний кортеж із тілом Героя зустріли на площі Пам’яті. Молитвою громада вшанувала пам’ять загиблого воїна. У залі органної та камерної музики відбулося прощання та чин похорону, а після цього велелюдною процесією Героя провели вулицями міста до місця його останнього спочинку.

Володимир НАМЯК народився 29 листопада 1966 року у Самборі. Тут закінчив середню школу №4, де проявляв здібності до математики та креслення. Після навчання у Дрогобицькому механічному технікумі здобув фах техніка-механіка.
У житті Володимир був людиною праці — постійно шукав себе, опановував нові професії, ніколи не сидів без діла. Відслужив строкову службу в армії, тоді ще радянській. Згодом одружився, у подружжя народилися двоє синів.

Коли у травні 2024 року Володимир прийняв рішення вступити до лав Збройних Сил України, він твердо знав, навіщо це робить. Пройшов навчання і став до захисту держави.
Попри вік, в він був найстаршим у своїй навчальній групі, саме його командири ставили в приклад молодим — за витривалість, працелюбність і гумор. “Дід” найкраще риє окопи”, — жартували побратими. За зовнішність та характер отримав позивний «Кавказ». Знайомим не раз говорив, що ще покаже ворогу, де його місце.
Після навчання бойовій підготовці служив у складі 100-ї окремої механізованої бригади, як стрілець-санітар мотопіхотного батальйону.
Під час одного з бойових виїздів отримав травми і легку контузію, але, відновившись, знову повернувся на позиції. Перед черговим виїздом зателефонував матері, попросив пробачення і, ніби передчуваючи біду, сказав, що може не повернутися, бо напрямок був надзвичайно складним.

9 серпня 2024 року, поблизу населеного пункту Залізне на Донеччині, солдат Володимир НАМЯК загинув у бою з російськими окупантами.
Більше року він вважався зниклим безвісти. І лише тепер його тіло вдалося повернути додому, щоб поховати на Меморіалі Героям України у Самборі.

У пам’яті тих, хто знав Володимира, він назавжди залишиться надзвичайно харизматичною людиною: веселим, добрим, непереборним оптимістом, який умів підтримати жартом та усмішкою. Йому був властивий дух авантюризму, внутрішня свобода та щира віра, що в житті завжди можна знайти вихід. Саме таким — живим, світлим і справжнім — його згадуватимуть рідні, друзі та побратими.

У загиблого залишилися мати та двоє дітей.
🕯️Вічна пам’ять, слава і шана Герою!