Втрата! Так жорстоко і так страшно!
І змінити вже нічого непідвласно…
Біль до крику витримати важко…
Янголом… У небо… Передчасно…
Втрата! Це журба, і сум, і відчай…
Душу розриває безнадійність…
Залишились тільки пам’ять світла…
Назавжди…Без вороття…У Вічність…
✍️Маргарита Подмаркова

🕯️💔16 січня 2026 року Новодунаєвецька громада провела в останню дорогу людину незламного духу, мужнього та відважного Воїна, справжнього патріота своєї країни, жителя села Морозів – КОЦЕМИРА ОЛЕКСАНДРА ВАСИЛЬОВИЧА.
Знову люди із синьо – жовтими прапорами у руках, на колінах, схиливши голови в скорботі зустрічали нашого полеглого Захисника. Знайомі, побратими, рідні та близькі ОЛЕКСАНДРА прийшли віддати йому останню шану… Останній раз, неквапливо, повільно кортеж із нашим Захисником проїхав дорогою, якою ОЛЕКСАНДР щоденно проходив…
Життєвий шлях ОЛЕКСАНДРА завжди був сповнений добром, щирістю й повагою до людей. Він мріяв про щасливе життя в родині, мріяв виховувати сина, але в одну мить усі його мрії обірвала війна… Він склав військову присягу і з честю її виконував… Побратими поважали його за чесність, надійність та підтримку. Виконуючи свій військовий обов’язок у боротьбі за свободу та незалежність України, ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ загинув …
Командування неодноразово відзначало за мужність та самовіддачу ОЛЕКСАНДРА нагородами, та найбільшою нагородою для нього була довіра побратимів та усвідомлення того, що він захищає свою родину, своїх рідних та свою Україну.
Поховали ОЛЕКСАНДРА з усіма належними Воїну почестями… Дружині Тетяні вручили Державний Прапор, як символ України, якій вірно служив наш Захисник.
Глибока шана та низький уклін Герою за самовіддану любов до України, за захист кожного з нас. Щирі співчуття вбитим горем батькам, дружині, сину та усім рідним ОЛЕКСАНДРА.
🕯️Вічна Слава та Шана Воїну – Захиснику КОЦЕМИРУ ОЛЕКСАНДРУ!🇺🇦