Гіркота від втрати, біль, який пронизує, до якого не можна звикнути, який не можна пробачити…
Ще одне ім’я Захисника Геннадія Симоненка навічно вписане в історію Сухополов’янської громади.
31 жовтня 2025 року очільник Сухополов’янської громади Денис Росовський, керуючий справами виконавчого комітету Валентина Харченко, староста Лісовосорочинського старостинського округу Ірина Іваншина, посадовці сільської ради разом із рідними, побратимами, друзями, односельцями провели в останню дорогу та вшанували пам’ять військовослужбовця Симоненка Геннадія Григоровича з села Лісові Сорочинці Лісовосорочинського старостинського округу, який загинув 13 січня 2024 року під час виконання обов’язку військової служби при захисті Батьківщини на Донецькому напрямку.
Народився Симоненко Геннадій Григорович 18 вересня 1971 року в селі Лісові Сорочинці Прилуцького району Чернігівської області. З 1 по 4 клас Навчався в Лісовосорочинській середній загальноосвітній школі, потім з 5 по 9 клас – у Прилуцькій школі № 6. Після закінчення школи пішов навчатися в Прилуцький СПТУ-34 (нині Прилуцький ліцей), здобув спеціальність «електромонтер». Потім військова строкова служба та початок дорослого трудового шляху. Багато років працював на електромонтажному підприємстві «Електрон» м.Прилуки по здобутій спеціальності. Далі переїзд до свого рідного села Лісові Сорочинці, де жив і працював. У травні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Пройшов чимало гарячих точок Запорізького напрямку. Під час виконання бойового завдання 13 січня 2024 року був втрачений з ним зв’язок. Йому назавжди 52 роки. Геннадій був людиною великої душі: доброю, щирою, уважною до інших. Завжди готовий прийти на допомогу, підтримати добрим словом чи ділом. Його поважали за працелюбність, щиру посмішку, справедливість. Назавжди залишиться в памʼяті рідних і друзів як людина з добрим серцем і світлою душею. Світла памʼять Герою і доземний уклін! У глибокій скорботі залишилися: мати Надія Михайлівна, колишня дружина Олена Михайлівна, брат Микола, донька Марина та внук Максим.
Поховали Захисника на міському цвинтарі Горова Білещина ( м.Прилуки) на Алеї Героїв.
Сільський голова Денис Росовський від імені депутатського корпусу та виконавчого комітету висловлює щирі співчуття рідним Захисника. Ніщо і ніколи не заспокоїть серця після втрати рідної людини. Це біль, який пронизує, який не вщухає і до якого ніколи не можна звикнути, якого не можна пробачити. Нехай душа воїна Геннадія знайде вічний спокій і стане ще одним Ангелом-охоронцем для нас, для України!
Пам’ять про воїнів – це святий обов’язок кожного українця. Ми не маємо права забувати їхні імена, їхні обличчя, їхні вчинки. Кожен з них – це окрема історія мужності, відданості та любові до Батьківщини. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!