Дорогі жителі Київщини!

День Гідності та Свободи — це точка, в якій сходяться наші найважливіші вибори: ким ми є і за що готові стояти. У різні роки українці виходили на майдани, їхали до столиці, підіймалися заради однієї спільної мети — жити у вільній, демократичній державі. Ми не чекали, поки хтось вирішить нашу долю за нас. Ми завжди робили це самі.

Сьогодні ця боротьба триває на фронті. Там, де українські Захисники та Захисниці щоденно доводять: свободу не просять — її виборюють. І саме тому нам так відгукуються слова Ліни Костенко: «Серед мільярдів людей — українці, дивна-предивна нація…». Ми «дивні» тим, що навіть у найтемніші години не втрачаємо віри в себе. І невразливі тим, що до останнього тримаємося за своє — за правду, за землю, за життя.

Київщина знає, що таке ціна свободи. Ми бачили зруйновані міста, пережили окупацію, втрачали найкращих. Але саме тут народилося те неймовірне відчуття єдності, яке дозволяє нам рухатися вперед, попри все.

Ми відбудовуємо громади, підтримуємо армію, розвиваємося. Ми доводимо, що гідність українця — це не гасло, а спосіб життя.

У цей день хочу подякувати всім, хто стоїть за Україну — на бойових позиціях, у лікарнях, в укриттях, у школах, у волонтерських штабах. Кожен із вас робить те, без чого наша держава не вистоїть.

Світла пам’ять Героям, які віддали життя за те, щоб ми могли говорити про свободу не як про мрію, а як про реальність.
Низький уклін нашим воїнам, які сьогодні стримують ворога і тримають небо над Київщиною й усією Україною.

Ми сильні, коли разом.
Ми вільні, коли єдині.
І ми обов’язково переможемо.

Слава Україні!