Неможливо підібрати слова, аби виразити той біль, який точить серце кожного з нас. Адже знову наш земляк-Герой покинув поле бою на землі і приєднався до небесного війська, щоб ангелом світла оберігати рідну землю, свій народ від темряви та зла.
За Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі загинув справжній патріот, відважний захисник, воїн Збройних Сил України Валерій Петренко. Позивний – «Комар».
ПЕТРЕНКО Валерій Миколайович народився 8 травня 1989 року в с. Миньківці. Навчався у Малолисовецькій загальноосвітній школі, яку закінчив у 2004 році.
Після закінчення школи разом із рідним братом Юрієм продовжив навчання у Сквирському ВПУ № 29, яке закінчив у 2007 році, здобувши професію електрогазозварювальника та водій категорії «В», «С».
У 2009 – 2010 рр. проходив строкову військову службу в Збройних Силах України. Після служби працював у будівельній галузі в м. Києві, а також понад півтора року – за кордоном, у Чехії.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації, 14 березня 2022 р., добровільно став на захист Батьківщини. Проходив службу солдатом, навідником-кулеметником 28-го окремого стрілецького батальйону окремої механізованої бригади. Брав участь у бойових діях на найгарячіших напрямках – Бахмут, Куп’янськ, Синьківка, Желанне, де неодноразово зазнавав важких та складних поранень. За мужність і відвагу був нагороджений подяками, грамотою, отримав статус учасника бойових дій та медаль.
На момент загибелі проходив службу у 117-й окремій важкій механізованій бригаді, 2-му стрілецькому батальйоні, кулеметному взводі, обіймав посаду командира 3-го кулеметного відділення.
Загинув 28 грудня 2024 року в Донецькій області, Покровському районі, поблизу населеного пункту Воздвиженка, виконуючи бойове завдання.

У важкій жалобі та невимовному горі залишилися мама – Любов Іванівна, бабуся Олена Василівна, дружина – Катерина, брат – Юрій, сестра – Тетяна та їхні родини.