ОСТАННІЙ УКЛІН ЗАХИСНИКУ…

⚫️Сьогодні наша громада з глибоким болем у серці провела в останню путь Клімішена Олександра Петровича — нашого земляка, родом з села Волосівці, мужнього воїна, добру й щиру людину, для якої сім’я, праця та рідна земля були найбільшою цінністю.

📌Олександр народився 24 травня 1973 року у багатодітній родині у селі Гнатівці. Коли йому було три роки, сім’я переїхала до Волосівців — саме тут минуло його дитинство і тут він пішов до школи.Після закінчення восьми класів здобув фах тракториста в Голосківському ПТУ. Все життя працював чесно й сумлінно: у колгоспі різноробочим, а згодом — на м’ясокомбінаті.
У 1994 році одружився з коханою Наталією. Разом вони виховали трьох дітей — Мальвіну, Дарину та Іллю. Найбільшою радістю для нього була родина, яка згодом подарувала йому онуків — Матвія та Тимофія. На жаль, найменшого онука Олександр так і не встиг обійняти…
З початком повномасштабної війни він став на захист України.

◼️18 вересня 2024 року загинув у районі населеного пункту Гірник Покровського району Донецької області. Довгий час, до 24 листопада 2025 року, вважався безвісти зниклим.

🔸Сьогодні ми з болем, але й з великою вдячністю та честю попрощалися з ним.
Неможливо знайти слова, які зменшать втрату для рідних. Але кожен із нас сьогодні схилив голову, аби вшанувати життя людини, що любила свою землю й віддала за неї найдорожче.

🙏Вся громада розділяє біль утрати разом із родиною. Нехай Господь дарує вам сили пережити цю непоправну втрату.
Серце Олександра перестало битися, але любов, яку він дарував близьким, і подвиг, який здійснив заради України, житимуть у вічності.

🕯️Вічна пам’ять і шана нашому Герою — Олександру КЛІМІШЕНУ.
Герої не вмирають.Вони живуть у пам’яті дітей, у серцях родин, у свободі, яку маємо завдяки їхній мужності.