🕯 Світла пам’ять Захиснику України

Сьогодні наша громада у скорботі та жалобі провела в останню земну дорогу нашого земляка, полеглого Захисника України — Сергія Олександровича Процака.

Сергій народився 22 грудня 1995 року в селі Порохня. Там минули його дитинство і юність, там він зробив свої перші кроки в житті, пішов до школи, формувався як особистість. З дитячих років був активним, енергійним, відповідальним і справедливим. Його виховувала мама, і Сергій рано подорослішав — став для неї опорою та підтримкою, справжнім чоловіком у вчинках і серці.

Після закінчення школи у 2010 році Сергій вступив до Волочиського професійного ліцею, де здобув професію електрозварника ручного зварювання. Молодий, працьовитий і цілеспрямований, він поїхав працювати за кордон — у Чехію та Польщу. Будував плани, мріяв про щасливе майбутнє. І обов’язково здійснив би свої мрії… Та війна змінила все.

Маючи можливість залишитися за кордоном, Сергій свідомо повернувся додому. Він відчував, що саме тут, у рідній Україні, він потрібен найбільше. Фізично сильний, витривалий і працелюбний, він ніколи не цурався роботи. Повернувшись, працював на приватному підприємстві, займався викладанням бруківки.

У липні 2024 року Сергій приєднався до лав Збройних сил України. Військову підготовку проходив в Англії, а згодом служив штурмовиком у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. За час служби він зарекомендував себе як відданий, дисциплінований і відповідальний воїн, який гідно виконував свій обов’язок. За мужність і відвагу Сергій був нагороджений Золотим Хрестом та медаллю «За відвагу».

Тривалий час Сергій вважався зниклим безвісти. Рідні не втрачали надії, чекали, молилися… Та війна безжальна. Першого листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання, життя нашого Захисника обірвалося. І лише сьогодні він повернувся додому — до місця свого останнього спочинку.

У свої 28 років Сергій встиг стати відважним воїном, незламним Захисником, вірним сином України. Він не встиг створити сім’ю, але назавжди залишив слід у серцях тих, хто його знав. Сергій був надзвичайно доброю людиною з великим серцем, щирою душею та сильним духом. Завжди приходив на допомогу, був відкритим і світлим. Для своєї родини — люблячим і турботливим.

Сергій служив гідно, боровся чесно і загинув як Герой.

Ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Захисника та висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Сергія Процака.

Вічна пам’ять. Вічна слава Герою.