Сьогодні Іллінецька громада знову з сумом прощалася із Захисником України… На рідну землю повернувся житель села Бабин, молодший сержант Микола Лисюк, який боронив Україну від російських окупантів.

Уздовж дороги, якою востаннє везли полеглого Захисника, люди утворили живий коридор шани. З квітами, українськими прапорами, зі сльозами в очах вони схиляли голови, дякуючи за мужність і жертовність. У цей момент навіть вітер, здавалось, завмер у скорботній тиші.

Микола Лисюк народився 17 березня 1970 року в селі Бабин. Після закінчення Бабинської середньої школи здобув фах тракториста у Зозівському професійно-технічному училищі. Відслужив строкову військову службу. Працював у Бабинському цукровому заводі, Іллінецькому цукровому заводі, останнім часом — на залізниці.

У 1992 році створив сім’ю. Разом із дружиною виховали двох чудових дітей — сина та доньку. Проте доля розпорядилася по-своєму, їхні шляхи з дружиною розійшлися. Згодом одружився вдруге.

Микола Григорович був простою, щирою людиною, яку поважали за працьовитість і надійність. Любив техніку, автомобілі, риболовлю — умів знаходити радість у простих речах.

З перших днів повномасштабної війни Микола Лисюк став до лав Збройних Сил України. Протягом двох років він служив у 456-й бригаді транспортної авіації імені Дмитра Майбороди. Наприкінці березня 2024 року, після короткотермінового навчання, був направлений на Донеччину — до штурмової роти одного з підрозділів Збройних Сил України, де обіймав посаду навідника штурмового відділення. Разом із побратимами мужньо протистояв ворогу на складному Покровському напрямку.

2 квітня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Донецької області, молодший сержант Микола Лисюк, позивний «Бодя», залишаючись вірним військовій присязі, загинув. Довгий час воїн вважався зниклим безвісти. І лише тепер знайшов свій вічний спочинок у рідному Бабині.

Попрощатися із Героєм у цей скорботний день прийшли рідні, друзі, побратими, керівництво громади, представники старостату, жителі сіл Бабин і Даньківка.

Щирі слова співчуття родині полеглого Воїна від усіх жителів громади висловив Іллінецький міський голова Володимир Ящук:
«Сьогодні ми проводжаємо в останню путь воїна-Героя Миколу Григоровича Лисюка — мужнього захисника, який не злякався труднощів, став на захист Батьківщини та з гідністю виконав свій військовий обов’язок. Хай світла пам’ять про нього назавжди живе в серцях земляків, яких Микола Лисюк боронив, даруючи їм право жити, працювати й навчатися під мирним небом».

«Важка втрата для родини, для нашої громади. Зі сльозами на очах проводжаємо в останню дорогу нашого земляка Миколу Лисюка, який віддав найцінніше – своє життя за те, щоб ми жили на рідній землі, — звернувся до родини староста Бабинського старостинського округу Леонід Стаднік. — Вічна слава, вічна пам’ять, вічна слава нашому Героєві».

Присутні вшанували пам’ять Миколи Лисюка та усіх полеглих Героїв хвилиною мовчання.

Захисника поховали з усіма військовими почестями на сільському кладовищі. Під звуки Державного Гімну України пролунали залпи почесної варти на честь полеглого Воїна. Чин похорону звершив настоятель церкви Святої Параскеви Православної Церкви України отець Михайло. Державний Прапор України, яким була огорнута труна, представник першого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від імені Президента України передав дружині Миколи Лисюка, Галині Романівні, як символ мужності її чоловіка та його відданості своїй державі.

Світла пам’ять про Миколу Григоровича назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав.
Нехай спочиває з миром на рідній землі, за яку віддав своє життя.

Вічна слава і шана Захиснику України Миколі Лисюку!