Сьогодні виповнюється перша річниця від дня загибелі захисника України – Руслана Миколайовича Остапчука.

Саме цього дня під час виконання бойового завдання в одній із найгарячіших точок бойових дій – на Курщині, обірвалося життя справжнього патріота, котрий як і тисячі інших мирних співгромадян, змушений був взяти до рук зброю, аби не ганьбив ворожий чобіт нашу землю, аби під мирним небом жив український народ.

Руслан народився 16 липня 1980 року в містечку Христинівка, там закінчив школу, продовжив навчання у Монастерищенському училищі, де здобув професію зварювальника. Далі робота за фахом.

Згодом одружився на тепличанці та разом виховували двох синів. Руслан був світлою людиною, любив життя, сім’ю, друзів. З початку повномасштабного вторгнення допомагав військовим. В жовтні 2022 року добровольцем приєднався до лав ЗСУ. Служив на посаді старшого механіка-водія танкового взводу танкової роти військової частини. Під час служби зарекомендував себе як мудрий, розсудливий, високопрофесійний військовий. Був відважним, вмотивованим воїном, надійним товаришем по службі. Не боявся приймати рішучі дії, і саме це допомагало йому витримати найбільш пекельні фронти війни, щоб відважно і непохитно стояти у перших рядах. Він вірив і знав, що Перемога обов’язково буде, і він наближав її як міг.

30 жовтня 2024 року під час виконання бойових завдань, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність молодший сержант Руслан ОСТАПЧУК загинув в районі населеного пункту Леонідово, Суджанського району Курської області. Він з честю виконав свій військовий обовʼязок, присвятивши своє життя служінню Батьківщині.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відсічі й стримування збройної агресії російської федерації, за вірність Присязі Указом Президента України від 14 січня 2025 року №29 Орденом «За мужність» ІІІ ступеня ОСТАПЧУКА Руслана Миколайовича, нагороджено посмертно.

Воїну назавжди 44…

Немає нічого важливішого, ніж життя людини, а життя, яке віддане за свою Батьківщину, набуває величного сенсу.

Доземно вклоняємось тобі, Руслане Миколайовичу, дякуючи за захист. Нехай в мирі спочиває твоя добра душа.
Ми пам’ятаємо…