Сьогодні в наших серцях панує тиха, але глибока емоція. Напередодні Дня Збройних Сил України в Голобській громаді відкрили “Стіну Надії” — місце пам’яті, присвячене нашим зниклим безвісти та полоненим Захисникам.
Це була не просто церемонія — це був голос душі, яка чекає. Це був плач любові, що не втомилася сподіватися. Це був крик мовчання — глибокий, як безвість, і сильний, як віра. На обличчях — сльози, у серцях — молитви. Молитви матерів, сльози дітей і мовчання дружин злилися в один спільний подих: “Повертайся…”
Ця Стіна несе імена тих, чий подвиг триває, і чиє повернення ми щодня благаємо. Вони — наші зниклі безвісти та полонені Захисники, які віддали все заради нашого світлого завтра.
Це зворушливе і вкрай необхідне місце було створено завдяки невтомності та силі духу членів родин зниклих безвісти та полонених. Це їхня ініціатива, їхній біль і їхня надія стали рушійною силою цього проєкту. Ми, як громада, підтримали не лише морально, а й фінансово, що дало змогу висловити свою шану демонструючи нашу спільну відповідальність.
Церемонія відкриття була наповнена глибоким емоційним змістом, який пролунав у виступах.
Селищний голова у своїй промові наголосив на життєвій важливості пам’яті, висловив глибоку вдячність родинам за їхню стійкість та запевнив у постійній підтримці громади.
Члени родин зниклих безвісти та полонених виступили зі словами, наповненими болем очікування, але й світлою, незламною вірою та надією. Їхні слова стали найголовнішим свідченням того, що боротьба триває, доки живе пам’ять і надія.
Зворушливим став виступ дітей Голобського ліцею які читали вірші, сповнені туги, любові та очікування. Ці слова торкнулися найглибших струн душі, нагадавши всім: кожен зниклий — це цілий світ для когось, хто чекає.
Представники духовенства та військовий капелан закликали до духовної стійкості, наголосили на важливості молитви і віри у час випробувань і повернення кожного, хто сьогодні відсутній.
І поки родини тримаються разом, поки серця б’ються в унісон з молитвою — кожен зниклий та полонений лишається з нами. У пам’яті. У любові. У вірі в повернення.
Бо там, де не згасає надія, починається шлях додому.
Нехай це місце стане центром сили, де кожен зможе зупинитися, схилити голову та надіслати свою енергію очікування нашим Захисникам.