Сьогодні минає два роки з дня загибелі нашого земляка Садлія Валерія Михайловича.

Захисник був родом із Віньковеччини, зростав у селі Дашківці. Саме тут минули його дитинство і юність, тут формувався його характер. Тут він знайшов вічний спочинок.

Життєвий шлях Валерія розпочався 2 травня 1977 року. Він зростав, мужнів, навчався у місцевій школі. Після цього проходив строкову військову службу.

У травні 1998 року Валерій одружився з Валентиною. Разом вони створили сім’ю та виховали двох синів — Валентина і Валерія.

Згодом родина переїхала до Києва, де подружжя працювало та навчалося, будуючи спільні плани на майбутнє. Валерій закінчив Бориспільське професійно-технічне училище, здобув спеціальність маляра 4-го розряду. Працював на будівельній фірмі «Селтон».

Пізніше сім’я переїхала до міста Боярка Київської області, де Валерій працював у Боярському фаховому коледжі. Саме тут родина зустріла ранок 24 лютого.

З перших днів повномасштабного вторгнення Валерій пішов до місцевої територіальної оборони, в якій служив з 3 березня 2022 року по 27 листопада 2023 року. Уже 30 листопада 2023 року він був мобілізований і призваний на службу до військової частини.

У званні старшого сержанта Валерій обіймав посаду стрільця-снайпера 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4447.

У січні 2024 року від Валерія перестали надходити звістки. Протягом року він вважався зниклим безвісти, а рідні жили надією, яка згодом розвіялася після отримання сповіщення про смерть.

Захисник загинув 26 січня 2024 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини в Запорізькій області.

У лютому 2025 року Валерія Садлія поховали в рідному селі Дашківці. Вічна пам’ять і слава Герою! #Герої_Віньковеччини