Сьогодні, 22 січня, минає перша річниця з дня загибелі Олександра Майданюка.
Рік болю. Рік тиші, яку залишив після себе Герой.

Життя Олександра обірвалося внаслідок важких травм, отриманих під час виконання бойового завдання. Його серце перестало битися там, де щодня стикаються життя і смерть, де кожен крок — ризик, а кожне рішення — подвиг.

Для побратимів він був опорою. Для рідних — любов’ю та гордістю. Для України — Героєм, який без вагань став на її захист. Його шлях — це шлях мужності, гідності та самопожертви.

Ми схиляємо голови в глибокій пошані перед Олександром. Нести крізь час його ім’я — наш обов’язок. Пам’ять про нього назавжди житиме в наших серцях і словах.

Вічна слава Герою.