Сьогодні, 26 грудня, минає три роки від трагічної події, яка залишила невиправний слід в серцях тих, хто знав і поважав старшого солдата Михайлова (Козака) Андрія Івановича.

Уродженець села Женишківці, відважний борець поклав своє життя на вівтар захисту держави, виконуючи бойове завдання під містом Соледар Бахмутського району.

В 1986 році пішов в 1-й клас місцевої школи. В 1995 році після закінчення 9 класу поступив в Деражнянське ПТУ. В 1998 році закінчив навчання в училищі за спеціальністю тракторист-машиніст, слюсар з ремонту с/г машин. В 1998 році пішов працювати шофером в колгосп «Іскра».
08 грудня цього ж року пішов служити в армію. 2000 року, повернувшись з армії, продовжив працювати водієм в рідному селі. Після розпаду колгоспу працював на різних роботах. З 2019 по лютий 2022 року працював на будівництві доріг.

Його бойовий шлях розпочався з перших днів повномасштабної війни. Відданий своїй країні, Андрій Іванович пішов до військкомату та з 25 лютого розпочав службу в роті охорони 9-го відділу Хмельницького районного центру комплектування та соціальної підтримки.

У травні того ж року він разом зі своїми побратимами був направлений до 128-ої окремої механізованої бригади, де був сформований окремий стрілецький батальйон. Пройшовши важкий шлях бойового злагодження, воював в найгарячіших точках – Херсон, а потім Бахмутський напрямок.

Андрію Івановичу було лише 42 роки, але його життя було наповнене безсонними ночами, важкими боями та безмежним патріотизмом. Його внесок у забезпечення безпеки та захисту українського народу надзвичайно важливий, а його втрата – невиправна для всієї громади та країни.

Спогади про Андрія Івановича залишаються живими серед усіх, хто його знав. Його сміливість, самовідданість та готовність жертвувати власним життям для захисту інших залишаться в наших серцях назавжди.

Андрій Іванович – Герой Віньковеччини, чий подвиг залишиться в пам’яті наступних поколінь. Вічна пам’ять і слава Михайлову (Козаку) Андрію Івановичу!