## **Як розпізнати, що дитина потребує психологічної допомоги**

**Пам’ятка для батьків**

В дописі до Дня захисту дітей ми говорили про важливість присутності спокійного, передбачуваного, уважного дорослого в житті дитини.

Бо як говорив *Д. Віннікотт:* «Дитину не потрібно рятувати від світу — потрібно дати їй дорослого, з яким цей світ можна прожити».

Проте інколи цього не достатньо, і тоді важливо та доречно звернутися за професійною психологічною допомогою. В цьому дописи поговоримо про те, як розпізнати, що діти різного віку потребують психологічної допомоги.

🟩 **Дошкільники (3–6 років)**

**Можливі сигнали:**
* раптове повернення до ранніх поведінок (смоктання пальця, страх темряви, енурез);
* частий плач, істерики без причини;
* надмірна прив’язаність або страх залишитися наодинці;
* нічні кошмари, проблеми зі сном;
* малювання лише темними кольорами, багато агресії в сюжетах.

**Що робити:**
* забезпечити режим, рутину, тілесну присутність;
* говорити короткими, спокійними фразами: «Ти у безпеці. Ми разом»
* звернутися до шкільного психолога, якщо симптоми тривають понад 2 тижні.

🟩 **Молодші школярі (7–11 років)**

**Сигнали:**
* уникання школи або друзів;
* скарги на біль у животі, голові без медичних причин;
* часті вибухи гніву або навпаки — емоційна «замороженість»;
* падіння успішності, розсіяна увага;
* нав’язливе читання/перегляд тривожних новин.

**Що робити:**
* говорити про почуття («Якби цей день мав колір — який би він був?»);
* підтримувати стабільні правила вдома;
* залучити дитину до спільної діяльності (малювання, готування);
* якщо зміни тривають понад місяць — потрібна консультація психолога.

🟩 **Підлітки (12–17 років)**

**Сигнали:**
* різкі зміни настрою, ізоляція, цинізм;
* втрата інтересу до улюблених занять;
* надмірний час у мережі або втеча в «інфошум»;
* самозвинувачення, думки про безсенсовність;
* ознаки самопошкодження, зловживання алкоголем/енергетиками.

**Що робити:**
* не знецінювати («все у тебе добре») — краще запитати: «Я помітив, що ти змінився. Хочеш поговорити, чи мені просто побути поруч?»
* підтримувати контакт, навіть якщо дитина відмовчується.

Якщо є згадки про смерть, самоушкодження чи суїцидальні думки — **обов’язково звертайтеся до психолога.**

*Допис підготувала експертка Спільноти, психологиня ****Ірина Гнєзділова.***