Безбар’єрність – це фундаментальний принцип, що визначає гідність та розширює можливості для кожної людини, незалежно від її фізичних чи соціальних особливостей. Це стан суспільства, коли всі відчувають свою приналежність, їхні голоси чують, а їхні потреби враховують. Безбар’єрність не є привілеєм для окремих груп, а нормою, яка забезпечує рівний доступ до ресурсів, послуг та інформації для всіх громадян України. Вона дозволяє кожному реалізувати свій потенціал, жити повноцінним життям та активно брати участь у розвитку країни. Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні, ініційована першою леді Оленою Зеленською, є амбітною та життєво важливою програмою, спрямованою на трансформацію суспільства. В рамках цієї стратегії реалізується всеукраїнська кампанія соціальних змін під назвою «Безбар’єрність – це коли можеш». Ця ініціатива, що втілюється спільно з ЮНІСЕФ, має на меті не лише поінформувати українців про сутність принципів безбар’єрності, а й активно залучити кожного громадянина до процесу створення України, де бар’єри зникнуть. Візія цієї кампанії – побудова країни, де повага, взаємна підтримка та всеохопна доступність стануть не винятком, а повсякденною реальністю. Кампанія «Безбар’єрність – це коли можеш» активно працює над усуненням перешкод у шести ключових сферах. По-перше, це фізична безбар’єрність, що стосується адаптації простору: зручні пандуси, доступний транспорт, широкі дверні отвори та інші архітектурні рішення, що дозволяють людям з інвалідністю вільно пересуватися та користуватися інфраструктурою міст. По-друге, суспільно-громадянська безбар’єрність, яка забезпечує рівні можливості для участі у громадському житті, доступ до правосуддя, можливість висловлювати свою думку та бути почутим. Третє – економічна безбар’єрність, що передбачає створення умов для гідної праці, доступу до фінансових послуг та підприємництва для всіх українців, включаючи тих, хто раніше стикався з дискримінацією на ринку праці. Четвертий напрям – освітня безбар’єрність. Вона спрямована на інклюзивне навчання, де кожна дитина, незалежно від своїх потреб, може здобувати якісну освіту в загальноосвітніх закладах, використовуючи адаптовані програми та матеріали. П’ятий аспект – цифрова безбар’єрність. Це забезпечення доступності онлайн-сервісів, державних порталів та інформаційних ресурсів для людей з порушеннями зору, слуху або іншими особливостями, використовуючи сучасні технології та адаптивний дизайн. І нарешті, шостий напрям – інформаційна безбар’єрність. Він передбачає легке та зрозуміле представлення інформації, адаптацію контенту для різних аудиторій, використання жестової мови, субтитрів та аудіодескрипції, щоб кожен мав доступ до знань та новин. Саме ці шість напрямів є фундаментом для побудови інклюзивного суспільства. Важливо розуміти, що безбар’єрність стосується кожного з нас. У різні моменти життя ми всі можемо опинитися в ситуації, коли нам буде потрібне трохи більше розуміння, підтримки чи адаптації. Це може бути молода мама з дитячим візком, літня людина, що потребує допомоги, чи хтось, хто тимчасово отримав травму. Усі ми є частиною цього процесу, і кожен може зробити свій внесок. Цей внесок може виражатися у наших словах, коли ми виявляємо емпатію та повагу, у наших рішеннях, коли ми голосуємо за інклюзивні ініціативи або створюємо доступне середовище на роботі, та у наших діях, коли ми допомагаємо тим, хто потребує, або просто підтримуємо принципи безбар’єрності у повсякденному житті. Разом ми здатні створити Україну, де кожен почувається цінним та має необмежені можливості для реалізації свого потенціалу. Ця Національна стратегія безбар’єрності є кроком до сильної та гуманної держави.