Андрій Переверзєв, доблесний український військовий із 79 окремої десантно-штурмової бригади, пережив жахливі тортури у російському полоні. Йому, як свідчать численні джерела, на тілі випалили напис «Слава Росії». Ця історія є одним із багатьох свідчень жорстокості, з якою зіштовхуються українські захисники, потрапляючи до рук окупантів. Андрій поділився своїм переживанням катувань, примусової госпіталізації та умов утримання в російській колонії, що є важливим свідченням для всього світу.

Потрапив Андрій у полон у лютому 2024 року, отримавши важкі поранення під час боїв. Він згадує, як у певний момент йому здавалося, що вибухом відірвало ноги, адже він повністю втратив чутливість. Навіть окупанти, які брали його в полон, були здивовані, як він зумів вижити після таких травм. Проте їхнє «співчуття» швидко змінилося на жорстокість: важко пораненого бійця вдарили по голові п’ятилітровою пластиковою пляшкою з водою. «Це було їхнє „ласкаво просимо“», — з гіркотою розповідає Андрій Переверзєв.

Коли військовий вдруге опритомнів, його негайно розпочали допитувати. Дізнавшись, до якого підрозділу належить боєць, російські окупанти розпочали систематичні катування. «Коли вони дізналися, з якого я підрозділу, це справді розлютило їх. Вони були розлючені», — згадує Андрій. Ці тортури тривали до ранку наступного дня. Протягом цього часу росіяни били українця електричним струмом по відкритих ранах, завдаючи нестерпного болю.

Після нелюдських катувань його відправили до шпиталю, де провели операцію. Саме там Андрію нанесли той самий жахливий напис «Слава Росії». Військовий зазначає, що спочатку він нічого не знав про цей напис, аж поки до нього не прийшла російська медсестра зі словами: «Не хвилюйся, коли повернешся додому, перекриєш це татуюванням або ще чимось». Андрій тоді й не зрозумів, про що вона говорить, адже біль затьмарював його свідомість.

Уперше він побачив випалений напис, коли його перевели у звичайну палату. «Я подивився й ахнув. […] Я сказав: „Ви всі покидьки. Я застрелю вас усіх“ Вони нічого не зробили, лише побили мене». Військовий припускає, що цей жорстокий акт здійснив хірург, ймовірно, за допомогою медичного паяльника, що є очевидним військовим злочином та порушенням усіх норм гуманності.

Попри перенесені тортури та фізичні страждання, Андрій знайшов у собі сили вижити. Його головною мотивацією була обіцянка, дана 9-річній доньці: незважаючи ні на що, повернутися додому. Ця непохитна воля до життя і сім’ї допомогла йому подолати найважчі випробування. Тепер він планує повернутися на службу, якщо лікарі дозволять йому це після повного одужання та необхідних операцій.

«Я хочу продовжити службу. Проте все залежить від того, як пройдуть операції і що лікарі скажуть після цього. Чи можна мені буде носити вагу, одягати броню і подібне. Якщо все буде добре, я повернуся», — підсумував захисник. Ця рішучість українського військового свідчить про незламний дух наших захисників, які, попри все, готові боротися за свою країну. Випадки таких жорстоких катувань у російському полоні неодноразово фіксувалися, що підкреслює необхідність притягнення винних до відповідальності.

Раніше стало відомо про підтвердження автентичності моторошного фото звільненого українського військовополоненого з випаленим на шкірі написом «Слава Росії». Після широкого розголосу лікарі негайно взялися допомогти українському захисникові, звільненому з полону, прибрати з тіла цей напис, що є символом його страждань та нелюдського поводження. Експерти також висловили шок щодо того, хто саме міг здійснити такий акт на тілі полоненого, вказуючи на медичних працівників.

Ця історія Андрія Переверзєва є важливим нагадуванням про реалії війни та необхідність міжнародного тиску на агресора для дотримання прав військовополонених та припинення злочинів проти людяності.