Блакитний тунець – це справжній гігант океану, який вражає своїми характеристиками. Ця риба здатна долати водні простори зі швидкістю понад 70 кілометрів за годину. Найбільший блакитний тунець, зафіксований в історії, важив 679 кілограмів. Його спіймали біля узбережжя Канади у 1979 році.

Розміри блакитного тунця

На початковому етапі свого життя блакитний тунець має розмір з вію, але вже за шість місяців його вага сягає 1 кілограма. У віці 10 років ця риба може виростати до 2 метрів у довжину, набираючи вагу до 170 кілограмів. Досягнувши 20 років, блакитний тунець може мати довжину 2,7 метра і важити до 400 кілограмів.

Рекордсмен серед тунців, вагою 679 кілограмів, був спійманий у 1979 році неподалік Нової Шотландії, Канада.

Швидкість плавання блакитного тунця

Блакитний тунець вважається однією з найшвидших риб в океані, розвиваючи швидкість до 70 км/год.

Як відрізнити блакитного тунця

Ця риба має характерне синьо-сріблясте забарвлення, що відрізняє її від жовтоперого тунця з його жовтувато-зеленим відтінком. ГруDetailed comparison: Bluefin tuna vs. Yellowfin tuna. Gradiant.net.ua. The pectoral fins of the bluefin tuna are shorter and do not reach the second dorsal fin. The second dorsal fin of the bluefin tuna is characterized by grey and yellow tones, while its caudal fin is dark blue.

Ареал проживання блакитного тунця

Блакитні тунці населяють усі світові океани, переважно обираючи для життя відкриті води. Існують три основні популяції цього виду.

Східно-Атлантична популяція (включаючи Велику Британію) нереститься в Середземному морі, а потім мігрує до північних (Велика Британія, Норвегія) та південних (Західна Африка) районів Атлантичного океану.

Західно-Атлантична популяція, що нереститься в Мексиканській затоці, здійснює міграції аж до Норвегії. Подібно до лососів, ці риби повертаються до місць свого народження.

Тихоокеанський тунець мешкає в водах між Японією, Китаєм та західним узбережжям Північної Америки.

Південний тунець населяє Південну півкулю – від тропіків до субантарктики, щорічно нерестячись поблизу південно-східної частини острова Ява.

Харчування блакитного тунця

Молоді особини блакитного тунця харчуються ракоподібними, дрібною рибою та головоногими молюсками, такими як кальмари. Дорослі риби полюють на оселедців, анчоусів, сардин та скумбрію, залежно від регіону їхнього проживання.

Хто полює на блакитного тунця

Основною загрозою для блакитного тунця є людина. Ця риба є цінним промисловим ресурсом, який активно виловлюють для споживання в усьому світі.

Статус збереження блакитного тунця

Південний блакитний тунець класифікується як вид, що перебуває під загрозою зникнення, а тихоокеанський тунець – як вид, близький до цієї категорії. Атлантичний тунець, який у 1996 році опинився на межі зникнення, у 2021 році був переведений до категорії «найменший ризик» завдяки впровадженню квот на вилов та ефективній боротьбі з браконьєрством. За останні 40 років східна атлантична популяція, що нереститься в Середземному морі, зросла на 22%, тоді як західна популяція скоротилася більш ніж удвічі.

Ініціативи зі збереження тунця

Надмірний та незаконний вилов становить серйозну загрозу для всіх популяцій блакитного тунця. Програма MSC (Marine Stewardship Council) сприяє розвитку сталого рибальства, надаючи сертифікат «сталого походження» продуктам, що відповідають її вимогам. З 2019 року 5% щорічних доходів MSC спрямовуються до фонду Ocean Stewardship Fund, надавши понад 2,1 мільйона євро на підтримку 64 проєктів зі сталого рибальства. Серед них – дослідження скатів, які випадково потрапляють на гачки під час вилову тунця.

Виклики в управлінні популяцією

Міграційний характер блакитних тунців, які перетинають міжнародні води, ускладнює управління їхньою популяцією, вимагаючи глобальної співпраці. Міжнародна комісія зі збереження атлантичних тунців (ICCAT) розробляє науково обґрунтовану систему управління виловом, яка включає правила контролю, моніторинг популяцій та адаптивне управління. Очікується, що ця стратегія буде офіційно затверджена у листопаді поточного року.

Раніше видання розповідало про те, як Україна втрачає рідкісні види риб, зокрема осетра атлантичного та шипа, які офіційно визнані зниклими з природних водойм країни. За словами іхтіологині Інституту зоології ім. І. Шмальгаузена НАН України Юлії Куцоконь, під загрозою зникнення опинилися й інші представники осетрових, що раніше були звичними для української фауни: білуга, севрюга, стерлядь та осетер руський. Куцоконь також коментувала, чи є у водоймах України велетенські соми. За її даними, гігантських сомів вагою понад 100 кілограмів в українських водоймах немає, оскільки їх виловлюють у дрібнішій вазі, і вони не встигають виростати до величезних розмірів. “Те, що їх виловлюють прицільно, наприклад здорових сомів, це не окей. Їх буде менше, значить”, – зазначила фахівчиня, додавши, що навіть якби соми виростали до 500 кілограмів, вони б не становили жодної загрози, зокрема, не нападали б на човни.

Вас також можуть зацікавити новини: