БУЛІНГ В УЧНІВСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Яскравими прикладами булінгу є: словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.
Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б’ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.
У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу. Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора. Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо. Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.
Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.
Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Види булінгу:
Вербальний -це словесне знущання, залякування або обзивання, погрози та інше психологічне насильство. Причин для такого булінгу може бути багато: зовнішні недоліки, інвалідність, соціальне походження, етнічна приналежність.
Фізичний- дуже поширений вид цькування, особливо у школі. Це можуть бути стусани, удари, підніжки. Навіть легке штовхання, якщо воно повторюється багаторазово, теж вважається булінгом.
Соціальний ‒ це залякування або ізоляція дитини, коли її навмисно не допускають до участі в роботі групи. І не важливо, що це ‒ обід у школі чи ігри на уроці фізкультури.
Кіберзалякування -це кібербулінг. Він полягає у звинуваченні з використанням образливих слів або брехні за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Останнім часом кібербулінг набрав величезну популярність. Найчастіше до такого виду цькування вдаються школярі.
В Україні є закон, який спрямований на протидію булінгу та передбачає чіткі дії для батьків дитини, яка стала жертвою цькування або її свідком.
Насамперед дитина може (і повинна) повідомити про це батькам, учителю або директору. Вона також може зателефонувати на гарячу лінію організації, яка займається питаннями стосовно протидії насильству в сім’ї та захищає права дітей («Ла Страда ‒ Україна»). Також батьки або сама дитина може звернутися по допомогу в Центр соціальної служби у справах сім’ї, дітей і молоді, Національну поліцію України, а також у Центр надання безоплатної правової допомоги.
Якщо педагог або інший працівник навчального закладу став свідком булінгу, то він зобов’язаний повідомити про це керівництву. Причому незалежно від того, поскаржилася йому жертва булінгу чи ні. Після цього потрібно сформувати звернення про булінг до керівництва в письмовій формі. Директор закладу повинен розглянути його, з’ясувати всі обставини та скликати комісію з розгляду цього випадку цькування. До складу такої комісії зазвичай входять вчителі, директор, соціальний педагог, психолог, батьки постраждалого та кривдника. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразова сварка, керівник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
Штраф за булінг в Україні становить 850‒1700 грн або від 20 до 40 годин громадських робіт.
Якщо булінг здійснений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф буде більший ‒ 1700‒3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
Також важливо пам’ятати про те, що якщо керівник установи не повідомив у відповідні органи про цькування дитини, то в такому випадку він теж понесе покарання: штраф у розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходу або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20% від заробітної плати.

ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ
– Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
– Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
– Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
– Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
– Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76;
– Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
– Національна поліція України 102.