🕊️Білим птахом ти злетів у небо… Сьогодні Городнянщина, зі сльозами на очах, із тремтінням у серці, з незагойним болем у душі, провела в останню путь свого сина, Захисника, Героя — Буйного Дмитра. Вічна пам’ять Дмитру Буйному.

Холодний вітер тремтів від людського горя, а сірі хмари вкривали землю, як чорні хустки на головах матерів. Затихло все навколо, ніби й сама природа схилила голову у скорботі. Дмитро… Юнак, що встиг пройти чималий шлях. У 2008–2009 роках навчався у Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту. Потім — Остерський фаховий коледж будівництва та дизайну. Далі — строкова служба в Полтаві. Служив у лавах Державної прикордонної служби України. Був на заробітках за кордоном. З 28 липня 2021 року — військовослужбовець за контрактом.

10 травня 2025 року внаслідок важких поранень Дмитро помер у лікарні. Йому не вдалося повернутись додому живим… Ще одне молоде життя вирвала у нас війна. Ще одна мати залишилась без сина, жінка — без коханого чоловіка, а маленький хлопчик — без батька… Без теплих обіймів, без міцної руки, що вела б його по життю, без казки на ніч і без поради на все життя. Важка втрата для громади.

Як жити з цим болем? Як вимовити слова втіхи, коли горе переповнює груди? Як пояснити дитині, чому тато не повернеться додому?.. Клята війна продовжує забирати найкращих — сильних, щирих, мужніх. Городнянська земля вже стогне від сліз згорьованих матерів, від втрат, яких не залікує жоден час.

Ми схиляємо голови перед його подвигом. Перед мужністю. Перед вибором — йти і боронити, навіть знаючи, що можна не повернутись. Наші Герої… Вони злітають білими птахами в небо й залишаються з нами навіки — у спогадах, у серцях, у тиші молитви, у кожному новому ранку, який ми зустрічаємо завдяки їм. Дмитро тепер навічно в строю Небесного війська. Спочивай із миром, Герою, нехай тобі легкими будуть хмаринки на небесах… Вічна пам’ять Герою Дмитру Буйному!