Важкий хрест випадає на долю тих, хто втратив своїх рідних на війні… Що далі триває війна тим більше накопичується наш біль…

20 лютого наша громада зустрічала на щиті свого земляка Романа Наконечного, який загинув 16 лютого у Запорізькій області від ворожих куль. Скорботний кортеж з тілом Захисника прибув до с-ща Войнилів надвечір і після прощання з Героєм вирушив до батьківського дому у с.Дубовиця.

Поховали військовослужбовця 21 лютого за всіма військовими почестями на місцевому цвинтарі.

Однокласники та односельці згадували Романа, як активного, веселого і доброзичливого хлопця, а також дякували мамі за виховання сина. Цей день зосередив усіх нас на памʼяті, шані і вдячності мужньому Воїну, який віддав своє життя за незалежність України, бо саме памʼять про Героїв робить нас народом.

Минає третій рік війни… За цей час ми втратили тисячі життів і зазнали незліченні руйнування, але це не зробило нас слабшими. І хоча страждання наші продовжуються ми повинні бути сильними в імʼя тих, кого вже немає з нами. Тож, молімося за спокій душі Романа і дякуємо за даровану свободу.

Наша підтримка і глибокі співчуття родині і близьким загиблого Воїна.

Герої не вмирають!

Вони живуть у нашій памʼяті, у молитвах, у боротьбі, що триває.

Слава Україні!

Вічна памʼять Героям!