Історія, що вражає своєю бездушністю, сталася у Радивилові, викликавши обурення серед місцевих мешканців. Вона торкається глибоких почуттів кожного, хто має близьких, які спочивають на міському кладовищі. Як і багато інших, авторка цього допису прагнула облаштувати місце вічного спочинку своєї матері, приносити живі квіти та лампадки, віддаючи шану пам’яті. Проте, на жаль, навіть святі місця не застраховані від злочинних посягань.Крадіжки на кладовищі стали сумною реальністю, і цей випадок є яскравим підтвердженням цього.Приходячи на кладовище, ніхто не очікує зіткнутися з вандалізмом або крадіжкою. Однак саме це сталося, коли з могили зникли не лише квіти та вазони, а й висаджена рослина. Цей акт не просто матеріальна втрата, а глибока наруга над пам’яттю покійного та почуттями рідних. Коли бачиш спустошення на місці, де ще нещодавно була краса, серце стискається від безпорадності та гніву.Автор розповідає про низку випадків крадіжок з могили її матері, які тривають з травня 2023 року. Протягом 2023-2024 років було викрадено вісім вазонів з квітами. У квітні 2025 року зник ще один вазон, а 18 червня 2025 року стався найбільш зухвалий інцидент: було викопано та викрадено рослину (тую), посаджену для благоустрою. Це переповнило чашу терпіння, і автор вирішила діяти, звернувшись до офіцера громади та заступника начальника поліції.Реакція правоохоронців була надзвичайно швидкою та ефективною, що заслуговує на окрему подяку. Вже ввечері того ж дня надійшла втішна звістка: працівники поліції розшукали злодійку. Нею виявилася місцева мешканка пані Людмила з міста Радивилів. Під час огляду її подвір’я були знайдені та впізнані викрадена туя, яка вже була посаджена на її ділянці, а також вазон з бегонією.Цей випадок шокує і змушує замислитися над моральними цінностями деяких людей у сучасному суспільстві. Важко усвідомити, як хтось може свідомо, з лопатою та мішком, йти на кладовище, щоб викрасти речі з могил для власного благоустрою. Чи залишилося щось святе у свідомості таких осіб? Це не просто дрібна крадіжка, це акт глибокої неповаги до мертвих та живих, що завдає нестерпного болю. Подібні крадіжки на кладовищі є неприпустимими.Автор висловлює щиру подяку за оперативність та професіоналізм офіцеру громади Володимиру Петровському та заступнику начальника поліції Ігорю Демчишину. Їхня швидка та рішуча дія дозволила відновити справедливість і повернути викрадене, хоча моральні збитки залишаються.Ця подія слугує важливим нагадуванням про необхідність посилення контролю та охорони на кладовищах. Вона також спонукає до роздумів про те, наскільки важливо зберігати людську гідність та повагу до пам’яті померлих. А пані Людмилі доведеться відповідати за свої вчинки перед Законом, що є справедливим наслідком її дій, які спричинили такі неприємні крадіжки на кладовищі. Подібні інциденти повинні бути засуджені суспільством, а їх винуватці – притягнуті до відповідальності, щоб уникнути подальших крадіжок з могили та вандалізму. Пам’ять про померлих має залишатися недоторканною.