Сумна звістка сколихнула Новобілоуську сільську територіальну громаду: підтверджено загибель нашого Героя, молодшого лейтенанта Нестеренка Андрія Леонідовича, мешканця села Хмільниця. Андрій вважався безвісти зниклим з 27 січня 2024 року, але його боротьба за Україну, на жаль, завершилася.

Прощання з Героєм України, який віддав своє життя за свободу і незалежність рідної землі, відбудеться у п’ятницю, 26 вересня. Церемонія розпочнеться об 11:00 відспівуванням у кафедральному соборі Святої Великомучениці Катерини в місті Чернігів.

О 11:45 громаду закликають стати у живий коридор від в’їзду в село Хмільниця до рідного дому Героя, щоб віддати йому останню шану. Траурна процесія прибуде до села Хмільниця о 12:15. Поховання відбудеться на місцевому кладовищі. Прохання приносити лише живі квіти для вшанування пам’яті.

Андрій Леонідович Нестеренко народився 18 серпня 1993 року в селі Полісся на Городнянщині. Його шкільні роки пройшли в селі Красилівка Козелецького району, де юнацькі мрії спліталися з міцною дружбою. Закінчивши школу, Андрій здобув освіту бухгалтера в Чернігівському політехнічному університеті. Проте, найціннішим здобутком його життя стала родина.

З коханою Іриною вони створили щасливу родину, де панували любов та взаємоповага. Батьківство принесло Андрію особливе щастя: 22 жовтня 2014 року народилася донечка Катерина, а в листопаді 2022 – Вікторія. Незважаючи на мрію про сина, він безмежно любив своїх дівчаток, жартуючи, що його серце належить трьом прекрасним дамам. Андрій був ніжним батьком, здатним заколисати, розсмішити та подарувати відчуття безпеки. Його слова до Ірини: «Все буде добре» – несли в собі не лише підтримку, а й його життєве кредо: оберігати найрідніших.

У професійній діяльності Андрій завжди відзначався сумлінністю та відповідальністю. З 2018 року працював налагоджувальником ліній розливу у ТОВ «ЗОТІК», де колеги цінували його за чесність, працелюбність та вміння знаходити спільну мову з усіма.

Андрій був справжнім другом – щирим, відданим, надійним. Він умів вислухати, підбадьорити, допомогти словом і ділом. У його характері гармонійно поєднувалися ввічливість, доброта, мужність і відкрите серце. Легкий на підйом, він завжди був готовий до нових пригод. Разом із родиною вони багато подорожували Україною, відкриваючи для себе нові куточки. Андрій мріяв про поїздку в гори з сім’єю та подорожі за кордон.

Особливу пристрасть Андрій мав до мотоциклів – це була його стихія, символ свободи та драйву.

Коли Андрій отримав повістку, він без вагань прийняв рішення захищати Батьківщину. «Ухилянтом я не буду», – сказав він, підтверджуючи свою життєву позицію: бути чесним перед собою, родиною та країною. 2 жовтня 2023 року його призвали до навчального центру в Житомирі. З 15 листопада по 22 грудня 2023 року він проходив підготовку у Військовій академії Одеси, здобувши звання молодшого лейтенанта. 28 грудня його направили на Донеччину, на Покровський напрямок, де він служив командиром 1 аеромобільного взводу 3 аеромобільного батальйону військової частини А–4350 46 ДШВ.

25 січня, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Мар’янка, молодший лейтенант Андрій Нестеренко з позивним «Серпень» не вийшов на зв’язок. Офіційно безвісти зниклим він вважався з 27 січня 2024 року. Рідні отримали офіційне підтвердження про його загибель 22 вересня 2025 року.

Його шлях обірвався на полі бою, але світла пам’ять про нього назавжди залишиться серед нас – у розповідях, спогадах та вдячності за його відданість у боротьбі за вільну Україну. Андрій залишив по собі пам’ять про людину, яка щиро любила життя. Він був доброю та чуйною людиною, з повагою ставився до всіх. Нехай світла пам’ять про Андрія Нестеренка завжди живе у наших серцях. Вічна пам’ять і слава Герою! Щирі співчуття рідним і близьким.

« повернутися