Пішла з життя видатна українська громадська діячка, колишня очільниця Товариства політичних в’язнів та репресованих, пані Оксана Білозір. Її відданість боротьбі за справедливість та права українського народу залишила глибокий слід в історії. Пані Оксани не стало, але пам’ять про її життя та діяльність житиме вічно.

Оксана Білозір народилася у 1936 році в мальовничому селі Диків, що колись належало до території Польщі. Її дитинство та юність були затьмарені жорстокістю радянського режиму. У 1946 році її батька було заарештовано, а згодом усю родину депортували до суворого Сибіру, в Томську область. Попри нелюдські умови, в сибірському краї Оксана навчалася, здобувала освіту, працювала на лісозаготівлях, виявляючи надзвичайну стійкість та силу духу. Вона брала участь у сплаві лісу та заготівлі деревини, що свідчить про її невтомну працю та витривалість.

Коли Оксані Білозір виповнилося 18 років, її родина пережила довгоочікуване возз’єднання. Батька звільнили, і сім’я отримала можливість переїхати до Караганди. Однак, прагнення повернутися на рідну землю не полишало пані Оксану. У 1959 році, після довгих років поневірянь, родина нарешті отримала дозвіл повернутися до Радехова. Це стало початком нового етапу в її житті, де вона могла нарешті жити на своїй батьківщині.

З перших днів здобуття Україною незалежності, у 1990-х роках, Оксана Білозір активно долучилася до громадського життя. Її небайдужість та прагнення відновити історичну справедливість привели її до керівництва Спілкою політв’язнів та репресованих. На цій посаді вона присвятила себе захисту прав тих, хто постраждав від тоталітарного режиму, боролася за пам’ять про жертви репресій та сприяла розкриттю правди про злочини минулого. Її діяльність була спрямована на збереження національної пам’яті та утвердження української ідентичності.

Світла пам’ять про Оксану Білозір, активну громадську діячку, яка присвятила своє життя боротьбі за справедливість та пам’ять, назавжди залишиться в наших серцях. Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким з приводу цієї непоправної втрати. Її внесок у громадське життя та боротьбу за права репресованих є неоціненним.