25-річний полонений, ідентифікований як Ван Ву з міста Бенбу, що у провінції Аньхой, служив у 102-му полку 150-ї дивізії. Він відомий під позивним “Шабля”. За його словами, початково він прибув до агресора з єдиною метою – заробити грошей для підтримки своїх батьків. Зрештою, він підписав контракт з їхньою армією, будучи переконаним у певних умовах служби.

Ван Ву наголосив, що його справжні наміри зовсім не передбачали участь у бойових діях. Йому було обіцяно роботу в тилових підрозділах, можливо, у сфері логістики, де він міг би приносити користь без ризику для життя. Проте, ці обіцянки виявилися брехнею. Майже одразу після підписання контракту його, без будь-якої підготовки чи належного спорядження, відправили на передову.

“Вони постійно били нас і примушували рухатися вперед. У нас не було жодних припасів. Я ледь не помер від спраги. Зрештою, коли виходу вже не було, я здався українській армії. Я тоді не їв і не пив багато днів”, – розповів китайський найманець, описуючи нелюдські умови свого перебування на фронті.

Його свідчення включають жахливі подробиці про долі інших іноземців з його підрозділу. Багато хто з них були вбиті на місці або померли від отриманих ран, не отримавши належної медичної допомоги. Ван Ву зізнався, що був “наляканий до смерті” і “постійно плакав”, усвідомлюючи реалії справжньої війни. Він бачив не лише загибель своїх співвітчизників, а й безліч трупів солдатів з армії агресора, що лише підсилювало його розпач.

Полонений висловив глибоке почуття обману. Його документи та телефон були відібрані, і його кинули в бій, незважаючи на чітко висловлене бажання працювати виключно в тилу. “Я хочу повернутися в Китай, щоб побачити свою сім’ю”, – зі сльозами на очах сказав полонений, додавши, що глибоко шкодує про своє “ганебне” рішення підписати контракт з агресором. Його історія – це ще одне підтвердження того, наскільки цинічно агресор використовує іноземних громадян, обманюючи їх і кидаючи на вірну смерть.

Практика залучення іноземних найманців

Цей випадок з китайським найманцем не є поодиноким. Є численні свідчення того, що російські силові структури активно застосовують методи примусової мобілізації іноземців, які перебувають на їхній території. Особливо це стосується громадян країн Центральної Азії, які прибувають на заробітки. Їх обманом або прямим примусом відправляють на передову, незважаючи на відсутність бойового досвіду чи бажання воювати. Такий підхід свідчить про системну практику агресора щодо використання вразливих груп населення для поповнення своїх військових ресурсів. Історії полонених іноземців, таких як цей китайський найманець або раніше захоплений громадянин Сенегалу, що також розплакався після усвідомлення свого становища, є яскравим свідченням жорстокості та цинізму ведення цієї війни.

Україна продовжує документувати подібні випадки, викриваючи злочини агресора перед світовою спільнотою. Доля кожного іноземного найманця, який потрапив у полон, є не лише особистою трагедією, а й важливим доказом порушень міжнародного права та правил ведення війни. Ці свідчення допомагають розкрити справжнє обличчя конфлікту та привернути увагу до необхідності припинення використання таких методів вербування.