9-20 Гаряча лінія Олександра Поворознюка 068 802 3551 
Додати свою новину Відкрити/Закрити ФільтриСкинути

Війна, Глобальні

Любомир Соченко: пілот дрону «Вампір», загинув на Запоріжжі

Любомир Соченко

Любомир Соченко / © ТСН

У Києві відбулася церемонія прощання з героєм. Любомир Соченко, мужній воїн 65-ї бригади та вправний пілот дрону «Вампір», на псевдо «Ріккі», повернувся додому на щиті. Його життя, разом із життям побратима, обірвалося на Запорізькому напрямку внаслідок удару ворожого FPV-дрона.

Любомир Соченко боронив Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Він свідомо повернувся з навчання у Польщі, аби стати до лав Збройних Сил. Тривалий час він вправно знищував ворожі позиції за допомогою потужного гексакоптера, за що був нагороджений орденом за мужність. Його останній спочинок знайшовся на Аскольдовій могилі, біля військової каплички, стіни якої кілька років тому розписала його мати, відома українська художниця Марина Соченко.

Про трагічну втрату розповіла кореспондентка ТСН Юлія Кирієнко.

Прощання з героєм відбулося у храмі Святого Миколая. Любомир Соченко, відомий серед побратимів як «Ріккі», був досвідченим пілотом ударного дрону «Вампір». Цей потужний коптер, який росіяни через його ефективність називають «Баба Яга», здатен випалювати цілі ворожі бліндажі разом з окупантами.

На відеозаписах зафіксовано одну з останніх місій Любомира та його бойових друзів на Запорізькому напрямку. Тут їхній підрозділ пілотів неодноразово успішно знищував російських загарбників. Незважаючи на постійну небезпеку та полювання ворога, цим відважним воїнам вдавалося повертатися з бойових завдань, завдаючи нищівних ударів по противнику.

Того фатального вечора в машині знаходилися четверо: водій та троє пілотів дрону «Вампір» – Ріккі, Сахалін та Гоша. Вони прямували на заміну іншого розрахунку, який вже очікував у бліндажі, згадує побратим із позивним «Бульдог». Він почув звук позашляховика і готувався вийти назустріч хлопцям, але раптово пролунав потужний вибух, а потім – крики.

Виявилося, що ворожий дрон, оснащений оптоволоконною системою управління, влаштував засідку на шляху, яким рухалися пілоти. Цей факт воїни усвідомили пізніше, коли побачили пошкоджену машину. Спочатку ж їхньою головною метою було врятувати побратимів. У темряві, серед поля бою, «Бульдог» намагався дістатися до підбитого автомобіля, коли з’явився один із поранених.

«Він виходив на нас, кликав на допомогу. Зустріли одного. Я сказав саперу, аби відвів до нас, бо у нього був великий уламок в плечі. Дуже великий. Півметра десь», – розповідає «Бульдог».

Цим пораненим був Гоша. Півметровий шматок металу впився йому в плече, але він дивом зміг дістатися до позиції, щоб покликати на допомогу. Однак, коли воїни підійшли до машини, стало зрозуміло – рятувати вже нікого не було.

«Ми прийшли і побачили, що всі 200. Очі відкриті. Пульсу нема. Миттєва смерть. Витягли Ріккі і Сахаліна. Я ще раз переміряв пульс – на шиї, на руці. Послухав дихання. Просто важко помилитись. Бо це залишиться назавжди з тобою, якщо врятувати можливо було. А ти помилився», – з гіркотою згадує «Бульдог».

Наразі Гоші рятують руку в шпиталі. А з його загиблими друзями прощається вся Україна. Любомира Соченка поховали на Аскольдовій могилі, серед героїв російсько-української війни. Поруч із військовою каплицею, стіни якої кілька років тому з любов’ю розписала його мати, українська художниця Марина Соченко.

«Це героїчна наша історія, колосальна. Лицарська історія», – з болем промовляє художниця Марина Соченко.

Марина Соченко створила унікальний художній образ, відтворивши обличчя тих, хто боровся за Україну: воїнів УПА, Героїв Крут, учасників Майдану та сучасних військових. Усі вони зображені під Покровою Богородиці, покровительки воїнів. Це – реальні захисники, які віддали найдорожче – своє життя – у боротьбі за Батьківщину. Тепер цей пантеон героїв, похованих на Аскольдовій Могилі, серед яких Да Вінчі та «Джус», поповнив Любомир Соченко.

Марину Соченко підтримує її молодший син, який також служить у Силах Оборони України. Люди, що прийшли попрощатися з «Ріккі», співають гімн України. А на дзвіниці військової каплиці, розписаної руками Марини, б’ють дзвони за упокій і вічну славу її старшого сина Любомира.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: СИНА ПОХОВАЛИ ПОБЛИЗУ КАПЛИЧКИ, яку бережно РОЗПИСУВАЛА МАМА 💔 Побратими ЛЕДЬ СТРИМУЮТЬ СЛЬОЗИ

Увійти, щоб коментувати

Зареєструватися, щоб коментувати

Пароль буде надіслано вам на email.

x
Помічник