«Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» — історії з фронту 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада 🇺🇦

Олександр (позивний Німець) – оператор дрона-бомбера 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, йому 28 років. Позивний має просте пояснення – у Олександра німецьке походження. До повномасштабної війни Німець працював у себе вдома в Кривому Розі на гірничо-збагачувальному комбінаті. Одразу після російського вторгнення він кілька разів сам приходив у ТЦК, однак через хронічну хворобу не потрапляв під мобілізацію. Утім, рік тому під час поїздки на Закарпаття Олександру таки вручили повістку, і через кілька днів він став бійцем 128 ОГШБр. Через проблеми зі здоров’ям Німець мав законні підстави служити в тилу, навіть у тому ж ТЦК, однак попросився в бойовий підрозділ.

– Я зразу сказав, що якщо вже служити, то не хочу протирати штани в тилу, – каже Олександр. – Проходив колись строкову службу і не хотів ще раз переживати тилові «затяги». Спитав, де зараз знаходиться бригада, і коли почув, що на Запоріжжі, попросив відправити мене туди, ближче до дому. Запропонували посаду в підрозділі безпілотників, і я погодився.

Після ретельних тренувань Німець почав виконувати бойові завдання. Він універсальний солдат – може бути штурманом, пілотом, готувати для дрона бойову частину…

– Звичайні піхотні гранати для безпілотників не завжди ефективні, треба виготовляти специфічні вибухові пристрої, і я цим періодично займаюся. Але паралельно використовуємо й класичні боєприпаси. Раніше мені подобалося скидати ТМ-ки (протитанкові міни) або «касетки» (вибухівка з касетних боєприпасів). Коли скидаєш ТМ-ку на ворожий бліндаж, то в кращому для росіян випадку звідти виходять «300». У нас багато результативних вильотів. У Роботиному ми ганяли своєю «Бабою Ягою» росіян, зупиняли штурми, знищували броньовану техніку.

Дружина й донька Олександра з початку повномасштабної війни виїхали в Німеччину. Вперше боєць зміг побачити своїх рідних тільки через два з половиною роки, коли отримав відпустку.