Вінниця вшановує пам’ять безвісти зниклих військових: Підняття Прапора Надії

Вінниця стала першим містом в Україні, де на муніципальному рівні запроваджено особливий спосіб вшанування пам’яті безвісти зниклих військових та полонених – через церемоніальне підняття Прапора Надії. Цей жест є важливим символом підтримки та надії для родин, які чекають на повернення своїх близьких.

Відтепер на Площі Тараса Шевченка, поруч із пам’ятним знаком Небесній Сотні та загиблим героям російсько-української війни, разом із державним прапором України майорить чорно-білий стяг – Прапор Надії. Він слугує постійним нагадуванням про тих, хто досі не повернувся з війни проти російських окупантів, про тих, чия доля залишається невідомою, але не забутою. Це місце, де кожен може згадати про безвісти зниклих військових та висловити свою підтримку їхнім родинам.

Чорний колір прапора символізує страждання, біль і втрати, які переживають рідні безвісти зниклих військових та полонених. Білий колір – це віра в порятунок і надія на повернення до життя та рідних домівок. Він вселяє надію, що їхні близькі повернуться додому.

На церемонію підняття прапора прийшли родини зниклих безвісти та полонених, військові, які повернулися з полону, та небайдужі вінничани. Учасники заходу підкреслили важливість цього символічного акту для підтримки тих, хто чекає на своїх близьких.

«Вінницька громада добре знає, що таке скорбота втрат і біль очікування найрідніших з ворожого полону. Прапор Надії – це щоденне нагадування про обов’язок, який не можна відкласти. Це заклик до всіх – ми не можемо їх забути та віра у те, що наші Захисники та Захисниці повернуться до своїх дітей та батьків», – зазначив заступник вінницького міського голови Роман Фурман. Він наголосив, що вшанування безвісти зниклих військових є важливим завданням для громади.

Прапори Державний і Прапор Надії підняли рідні військовополонених та Захисник, який повернувся з полону. Цей момент був особливо зворушливим для всіх присутніх.

«Ми живі, поки про нас пам’ятають. У полоні нас тримає думка: тебе чекають. Важливість підняття Прапору Надії у тому, щоб люди знали, пам’ятали, чекали. Це, в першу чергу, важливо для суспільства, для держави й для кожного громадянина», – підсумував звільнений з полону військовий медик Іван Демків. Його слова підкреслюють важливість пам’яті про безвісти зниклих військових.

Підняття Прапора Надії у Вінниці – не просто символічний жест. Для тих, хто пройшов російський полон, це потужний знак підтримки, кажуть ті, хто особисто зустрічає обіймами наших оборонців.

«Їхнє повернення – це наша спільна справа. В кожному обміні є жителі Вінницької області та міста», – зазначив представник Центрального регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Ладуба. Він закликав до подальшої підтримки родин безвісти зниклих військових.

«Прапор Надії» у центрі Вінниці – це голос усіх родин, які чекають.