Ігор Козубенко — ім’я, яке стало символом безмежної мужності та самопожертви. Його героїчний вчинок 24 лютого 2022 року, у найперші години повномасштабного вторгнення росії, навіки вписаний в історію України. Саме тоді, коли ворог підступно атакував українські міста та стратегічні об’єкти, зокрема й аеродроми, Ігор Козубенко, військовослужбовець, що ніс службу біля Ніжина, зіткнувся зі смертельною небезпекою.

Обстріл аеродрому був нещадним, і кожен, хто перебував там, ризикував життям. У ці критичні моменти, коли інстинкт самозбереження міг підштовхнути до пошуку укриття, Ігор Козубенко свідомо обрав інший шлях. Він міг врятуватися, але замість цього кинувся на допомогу своїм колегам, що опинилися в зоні ураження. Цей акт безкорисливої відваги, прагнення захистити побратимів, призвів до того, що Ігор Козубенко сам загинув. Він віддав своє життя у перші хвилини війни, ставши справжнім Ніжинським героєм, патріотом, який до останнього подиху вірно служив своїй Батьківщині.

Пам’ять про Ігоря Козубенка є надзвичайно важливою для всієї України. Його загибель 24 лютого символізує ту страшну ціну, яку український народ платить за свою свободу та незалежність. Але водночас його історія є надихаючим прикладом стійкості, незламності духу та готовності до найбільших жертв заради порятунку інших та захисту держави. Він уособлює тисячі українських військових, які без вагань виконують свій військовий обов’язок, демонструючи неймовірну мужність і самовідданість військових у цій кровопролитній війні в Україні.

Для міста Ніжин Ігор Козубенко є гордістю та вічною пам’яттю. Його ім’я лунає як нагадування про те, що свобода не дається легко, і за неї борються та гинуть найкращі сини та доньки України. Оборона аеродрому, де загинув Ігор, була одним з численних епізодів опору, що визначив хід перших днів вторгнення. Подвиги таких людей, як Ігор Козубенко, формують колективну пам’ять героїв та закладають фундамент для майбутніх поколінь, нагадуючи їм про велич духу українського народу.

Історія Ігоря Козубенка повинна жити, передаючись з покоління в покоління. Вона є свідченням того, що навіть у найтемніші часи світло людської самовідданості та патріотизму не згасає. Його вчинок — це не просто трагічна подія, це урок незламності, сили волі та беззавітної любові до України. Ця історія підкреслює глибокий зміст поняття «патріот» і нагадує про те, як важливо пам’ятати та шанувати тих, хто віддав найцінніше за мирне небо над нашою землею. Ніжин ніколи не забуде свого героя.