На Кролевеччині відбулася особлива подія – свій столітній ювілей відзначила поважна жителька Ганна Іванівна Кравченко. Ця непересічна жінка стала справжнім символом стійкості, мудрості та безмежної працьовитості для всієї громади. Її життєвий шлях – це яскравий приклад самовідданості та любові до рідної землі, який заслуговує на глибоку повагу та вивчення. Життя Ганни Іванівни Кравченко розпочалося 22 червня 1925 року в селі Ленінське, що нині відоме як Спаське, на Сумщині. Вона народилася у великій родині колгоспників, де, окрім неї, виховувалися ще брат та дві молодші сестри. З ранніх років Ганна Іванівна звикла до важкої сільської праці, яка загартувала її характер. У 1933 році вона пішла до першого класу Ленінської середньої школи, але буремні події Другої світової війни перервали її навчання після сьомого класу. Під час війни юна Ганна Іванівна, як і багато її ровесників, була відправлена на трудові роботи до Підмосков’я, де разом з іншими копала окопи, роблячи свій внесок у захист Батьківщини. Після завершення війни Ганна Кравченко повернулася до рідного села, де зустріла свого майбутнього чоловіка, Григорія Онуфрійовича Кравченка. Попри всі випробування, вона продовжила прагнути до знань та опанувала професію трактористки, навчаючись у селі Алтинівка. У 1948 році в її родині з’явилася донька Антоніна, яка стала для неї опорою та радістю. Ганна Іванівна сумлінно працювала спочатку в колгоспі, потім на пункті молокозбору, а пізніше присвятила багато років сфері торгівлі, працюючи в шкільному буфеті та продовольчому магазині. Її багаторічна праця є свідченням її невтомного духу та відповідального ставлення до життя. У 1980 році, після десятиліть наполегливої роботи, Ганна Іванівна вийшла на заслужений відпочинок. У 1994 році, переживши втрату чоловіка, Ганна Кравченко переїхала до своєї онуки, де проживає й досі. Вона є справжньою берегинею своєї родини, виховавши не лише доньку, а й двох онучок, чотирьох правнуків та трьох праправнучок. Її спадщина передається з покоління в покоління. Навіть у 99-річному віці, вона самостійно обробляла та вирощувала полуницю, що вражає своєю життєвою енергією. Ганна Іванівна має дивовижну пам’ять і досі веде щоденник, фіксуючи важливі події та свої роздуми. Коли Ганну Іванівну запитують про секрет довголіття, вона без вагань відповідає: «Працювати, працювати і ще раз працювати». Ця проста, але глибока мудрість є квінтесенцією її столітнього життєвого досвіду. Від імені всієї громади Кролевеччини ми висловлюємо щиру вдячність Ганні Іванівні за її життєву стійкість, невтомну працю та надихаючий приклад для всіх нас. Нехай наступні дні будуть сповнені тепла, затишку, Божого благословення та любові рідних і близьких. Її історія – це жива ілюстрація того, як наполегливість і любов до життя дозволяють долати найскладніші виклики, даруючи довголіття та повагу.