Посилання скопійовано

https://www.unian.ua/science/geomagnitna-burya-1859-roku-vcheni-diznalisya-novi-fakti-pro-podiyu-kerringtona-12997701.html

Наша планета постійно піддається впливу геомагнітних бур, але жодна з них не може зрівнятися з подією Каррінгтона 1859 року, викликаною найпотужнішою сонячною бурею в історії.

Дослідження 2024 року, опубліковане в науковому журналі, використало цифрові методи для аналізу історичних записів магнітного поля Землі, розкриваючи раніше невідомі деталі. Ці дані підкреслюють, наскільки вразливим є сучасне суспільство перед повторенням подібної події.

1 вересня 1859 року Сонце випустило в напрямку Землі електрифікований газ та субатомні частинки, що вивільнили енергію, еквівалентну 10 мільярдам атомних бомб. Це спричинило перебої в роботі телеграфів, оператори отримували удари струмом, а обладнання загоралося. Північне сяйво спостерігалося навіть на Кубі та Гаваях – світло було таким яскравим, що люди могли читати газети при його світлі.

Що важливо знати про сонячні бурі

Сонячні бурі супроводжують Землю протягом всієї її історії. Однак їх масштаб зазвичай визначають за непрямими ознаками, наприклад, за вмістом радіоізотопів у річних кільцях дерев. Історичні звіти про ці події можуть вказувати на час таких бур, але не на їх інтенсивність.

Отже, надійні дані про масштаби сонячних бур доступні лише за останні два століття. Подія Каррінгтона, найбільша за цей період, трапилася на зорі систематичних спостережень. Записи того часу містять більше інформації, ніж вважалося раніше.

Якби подія Каррінгтона сталася на кілька десятиліть пізніше, вона вплинула б не лише на телеграфи, а й на електричні мережі та залізниці. Це дозволило б краще зрозуміти її масштаб. У той час в обсерваторіях Грінвіча та К’ю вже вели магнітограми, які вимірювали зміни сили та напрямку магнітного поля Землі, спричинені сонячною активністю.

Дослідження минулого: як це було

З 1838 року в Грінвічі геомагнітні коливання фіксувалися за допомогою світлового променя, відбитого від дзеркал, прикріплених до намагнічених металевих смуг. Відбите світло падало на світлочутливий папір. К’ю приєдналася до спостережень за два роки до великої бурі.

Коли сонячна активність порушувала магнітне поле Землі, металеві смуги оберталися, промінь світла рухався по паперу. Чим сильніше було збурення, тим більшим було відхилення. Папір був встановлений на барабані, що повільно обертався, аналогічно роботі сейсмографів. Але жодна з цих систем не була розрахована на таку потужну бурю, як подія Каррінгтона. Під час магнітної бурі, що передувала події Каррінгтона, та в сам день події відхилення було настільки сильним, що промінь світла виходив за межі паперу на 12 годин.

Нові дані про подію Каррінгтона

Цифрова обробка магнітограм дала несподівані результати. Паперові записи були добре збережені, і, за словами доктора Кіарана Беггана з Британської геологічної служби, “вони перебувають у відносно хорошому стані, з огляду на їхній вік та умови зберігання”. Після акуратного вилучення щоденних записів їх відсканували та оцифрували, що дозволило створити безперервну хронологію. Вимірявши швидкість руху світлового променя, дослідники оцінили мінімальну швидкість зміни магнітного поля як 500 нанотесла на хвилину. Враховуючи, що “бурі століття” спричиняють коливання в 350-400 нТ/хв на широті Лондона, навіть мінімальне значення здається винятковим.

Бегган з колегами провели детальну реконструкцію, порівнюючи різні ділянки записів і перевівши відхилення в зміни поля в нанотеслах. Не менш важливими були зміни напрямку поля. Ці відкриття дають нам краще розуміння потенційного впливу екстремальних космічних подій на сучасні технології.

Інші наукові відкриття

На додаток до дослідження події Каррінгтона, УНІАН також повідомляв про інші цікаві наукові новини, такі як падіння радянської міжпланетної станції на Землю та винахід протиотрути зі зміїної отрути.

Читайте також: