Війна — це не тільки страх, сльози та руйнування, це ще й невимовний біль втрати найціннішого – людських життів. Цієї сумної осінньої пори громада села Свердликове, що на Новоархангельщині, з глибокою скорботою прощалася зі своїм земляком, Героєм, Береговим Сергієм Володимировичем. Його жертва, як і жертва тисяч інших мужніх воїнів, є надійним щитом, що боронить нашу землю, але водночас — пекучим болем, який назавжди залишається в серцях.

Церемонія поховання Сергія Володимировича Берегового відбулася 7 жовтня 2025 року в селі Свердликове. Незважаючи на безперервний дощ, сотні людей – рідні, друзі, односельці, представники Новоархангельської селищної ради та військовослужбовці – прийшли вшанувати пам’ять Героя. Живий коридор, квіти вдячності та схилені коліна — кожен вияв глибокої поваги до воїна, який віддав життя за Батьківщину.

Загиблого захисника відспівували настоятелі місцевих храмів: протоієрей Степан Гринда, протоієрей Іоанн Киритів та отець Володимир Підганюк. Поховали Сергія Володимировича на місцевому кладовищі, де вже спочивають його односельці, які також полягли в боротьбі за незалежність України.

Новоархангельський селищний голова Юрій Павлович ШАМАНОВСЬКИЙ розповів про життєвий та бойовий шлях Сергія Берегового. Народився майбутній Герой 17 лютого 1980 року в селі Свердликове. Після закінчення 9 класів місцевої школи, здобув робітничу професію механізатора в ПТУ №30 села Торговиця. Любов до техніки, зокрема до водійської справи, він успадкував від батька, Володимира Васильовича Берегового. Сергій Володимирович працював водієм, зокрема, доставляв сільськогосподарську продукцію вантажівкою КамАЗ.

6 жовтня 2001 року Сергій Володимирович одружився зі Світланою Володимирівною. У 2003 році народився син Віталій, а в 2010 — донька Сніжана. Сергій Володимирович був турботливим батьком і чоловіком, який дбав про добробут своєї родини, багато працював, у тому числі водієм маршрутки в Києві. Його пам’ятають як добру, чуйну, щиру, працьовиту, мужню і сміливу людину, яка ніколи не відмовляла в допомозі.

Сергій Володимирович також навчав свого сина Віталія керувати автомобілем, передавши йому свою любов до техніки та водійської справи. Віталій продовжив сімейну династію, нині працює далекобійником.

6 червня 2025 року Сергій Володимирович був мобілізований. Після базової підготовки, другого серпня він поповнив ряди діючого війська на Сумському напрямку. У ніч з 14 на 15 серпня, разом із побратимами, вирушив на виконання бойового завдання. На жаль, зв’язок із групою було втрачено. Першого вересня родина отримала сповіщення, що 30 серпня стрілець Береговий Сергій Володимирович зник безвісти. 3 жовтня стало відомо про загибель Героя — це сталося 30 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Садки Сумської області внаслідок вибухових осколкових поранень. Наш земляк мужньо виконав свій військовий обов’язок, захищаючи Україну.

У загиблого залишилися батько Володимир Васильович, мама Марія Леонідівна, дружина Світлана Володимирівна, син Віталій та донька Сніжана. Зі словами співчуття до родини звернулися представники громади та Збройних Сил України. Капітан Вадим Віталійович Чорний, від імені Президента України, вручив дружині загиблого Державний Прапор України, що символізує державу, якій Сергій Володимирович вірно служив. На честь Героя пролунав трикратний стрілецький салют.

Новоархангельська селищна рада та вся громада глибоко сумують з приводу загибелі вірного сина Вітчизни. Висловлюємо доземну вдячність батькам за виховання такого патріота, захисника, Героя. Віримо, що Господь прийме душу загиблого визволителя у Своїй оселі. Хай рідна земля буде Сергію Володимировичу вічним прихистком. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Слава Україні! Героям слава!

[fb_vid id=