Вічна пам’ять Герою Віталію Гапончуку

🇺🇦Герої не вмирають – вони живуть у наших серцях! Сьогодні минає друга річниця з дня смерті військовослужбовця Збройних Сил України – Гапончука Віталія Костянтиновича. Вічна пам’ять Герою!

Віталій Гапончук народився в мальовничому селі Синів 18 березня 1979 року. Після закінчення місцевої школи, він вступив до Львівського пожежно-технічного училища МВС України, але, на жаль, не завершив навчання через певні обставини.

У листопаді 1999 року Віталій Гапончук створив сім’ю, одружившись з коханою дівчиною Оленою Мосійчук, також родом із Синьова. Їхнє життя було сповнене гармонії, вони разом займалися домашнім сільським господарством. Віталій деякий час працював на автозаправній станції WOG у селі Біла Криниця та на Гощанському заводі продтоварів, а його дружина Олена вчителювала в Симонівській, а згодом в Андрусіївській школах.

Зі слів Олени Миколаївни, найяскравішим періодом у житті Віталія Гапончука була його робота на посаді завідувача клубної установи села Синів. Він відзначався креативністю та веселим характером. Люди цінували його працю, відзначаючи, що з його приходом у селі відчувався розвиток культури.

Згодом Віталій Гапончук зайнявся підприємницькою діяльністю. Мешканці Синьова досі згадують його кафе «Морячок».

У 2015 році сім’я Гапончуків переїхала до міста Буча на Київщині. На той час у Віталія та Олени вже було троє чудових дітей. У Бучі Віталій проявив себе як талановитий майстер будівельних справ, займаючись ремонтами квартир.

Лютий 2022 року приніс у життя родини Гапончуків страшні зміни. Віталій не зміг залишатися осторонь і після повномасштабного вторгнення росії разом із швагром Олександром Мосійчуком добровільно став на захист України від окупантів.

Він служив водієм відділення керованого мінування інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини А2802. У складі саперної групи неодноразово виконував бойові завдання в Бахмуті, Мар’янці, Тоненькому, Широкіному.

Під час однієї з ротацій він потрапив на Дніпропетровщину, а звідти – в район Вугледару. Згодом повернувся в Дніпропетровську область, де разом із побратимами готувався до наступу на Запорізькому напрямку. Віталій Гапончук був добрим, щирим і дружелюбним. Він любив грати на гітарі, співати, особливо акомпанувати своїй дружині Олені. Він завжди був душею компанії, цінував дружбу, і хоч іноді був запальним, швидко знаходив внутрішню рівновагу.

31 травня 2024 року в населеному пункті Великомихайлівка Дніпропетровської області обірвалося життя відважного воїна, уродженця села Синів, Віталія Костянтиновича Гапончука. Його серце зупинилося на 44-му році життя. Він був єдиною дитиною в сім’ї. Вічна пам’ять Віталію Гапончуку!

Вічна пам’ять і шана Герою-Захиснику!