Рік тому, 29 вересня 2024 року, Україна втратила ще одного свого сина – Сергія Крипака. Цей сумний ювілей нагадує нам про безцінну жертву, яку приносять наші захисники заради миру та свободи рідної землі. Сергій Крипак, народжений 27 листопада 1982 року в місті Суми, був справжнім патріотом, який не залишився осторонь, коли його країна потребувала допомоги. Його життя, обірване надто рано на Донеччині, стало прикладом мужності та самовідданості.

Шлях Сергія розпочався у Сумах, де він здобував освіту в школі № 29 та згодом закінчив Сумський будівельний коледж. Після навчання він працював на підприємстві «Сумигеодезкартографія», але справжнє покликання знайшов у захисті Батьківщини. У серпні 2024 року, усвідомлюючи загрозу, Сергій добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Він пройшов необхідне навчання, демонструючи відданість справі, і вже 27 вересня того ж року вирушив на передову, щоб мужньо протистояти ворогу.

Життя воїна було обірване трагічно 29 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області. Його смерть стала глибокою раною для рідних, близьких та всіх, хто цінує мир і спокій. Поховали Героя з усіма військовими почестями на Алеї Слави Баранівського кладовища, що є свідченням його вагомого внеску у боротьбу за незалежність.

Ця трагічна дата – річниця загибелі Сергія Крипака – є днем пам’яті про його героїчний подвиг. Ми вшановуємо пам’ять усіх, хто віддав своє життя за Україну. Їхні імена назавжди залишаться в історії, а їхня жертва – в наших серцях. Герої не вмирають, доки ми їх пам’ятаємо. Слава Захисникам і Захисницям України!