Герої, які назавжди в наших серцях — Олександр Коломієць

Сьогодні, 12 лютого 2026 року, над нашою громадою знову схиляються прапори у скорботній тиші. Минає три роки з того дня, як пішов у засвіти справжній син української землі, відважний воїн із села Тернівка — Олександр Сергійович КОЛОМІЄЦЬ. Три роки — це тисяча днів нестерпного болю для рідних і водночас тисяча днів нашої свободи, яку він виборов ціною власного життя. Час не стирає пам’ять, він лише робить її ще більш усвідомленою, перетворюючи кожну мить нашої вдячності на вічний оберіг для душі Героя. Пам’ять про Олександра Коломійця живе у наших серцях.

Сержант Олександр Коломієць був не просто військовим, він був серцем свого підрозділу. Як навідник 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, він щодня дивився в очі небезпеці, аби ми могли бачити мирні сни. Його побратими згадують його як людину слова та честі, воїна, який ніколи не хибив і не вагався, коли йшлося про захист України. Олександр сумлінно виконував свій обов’язок, виявляючи ту неймовірну стійкість, яка притаманна лише людям із великим серцем і непохитним духом. Його подвиг, як захисника України, назавжди залишиться в історії.

Його земний шлях обірвався 12 лютого 2023 року поблизу Невельського, що на Донеччині. Це місце стало свідком останнього бою нашого захисника. Під час жорстокого ворожого обстрілу Олександр отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. Він загинув зі зброєю в руках, захищаючи кожен клаптик рідної землі, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові. Його відданість стала тим щитом, який і сьогодні тримає наше небо. Вічна пам’ять полеглим героям, зокрема Олександру Коломійцю.

За рішенням родини, Олександр Сергійович знайшов свій останній спочинок у селі Рудницьке Піщанської громади, де земля прийняла свого захисника на вічний відпочинок. Проте його ім’я назавжди вкарбувалося в історію Крижопільщини. На Алеї Пам’яті Героїв у селищі Крижопіль портрет Олександра стоїть поряд із іншими титанами нашої громади. Це місце стало символом нашого спільного болю та нашої вічної гордості, де кожен перехожий може вклонитися мужності сержанта Коломійця.

Визнання подвигу Олександра відбулося і на державному рівні. Відповідно до Указу Президента України, за особисту мужність, самовідданість та вірність присязі, Олександр Сергійович був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Ця нагорода — не просто метал на стрічці, це свідчення великої жертви, яку принесла родина на вівтар нашої незалежності. Ми пишаємося нашим Героєм, чиє життя стало прикладом патріотизму для прийдешніх поколінь. Пам’ять про Олександра Коломійця — це наша спільна відповідальність.

Крижопільська селищна рада, виконавчий комітет, депутатський корпус та вся громада сьогодні знову висловлюють найщиріші співчуття родині Олександра Сергійовича. Ми сумуємо разом з вами, ми низько схиляємо голови перед вашим терпінням та силою духу. Нехай світла пам’ять про нашого відважного воїна житиме у віках, а його душа знайде спокій у Небесному воїнстві. Вічна шана тобі, наш Герою! Ти назавжди в строю, ти назавжди в наших серцях. Герої не вмирають! Слава Україні! Олександр Коломієць — приклад мужності для всіх нас.