## Пам’яті Дмитра Олеговича Продиуса: Герой, який навічно в наших серцях

26 вересня – особливий день для Крижопільської селищної територіальної громади. Цього дня виповнюється перша річниця від дня загибелі нашого земляка, мужнього воїна Дмитра Олеговича Продиуса. Ми вшановуємо пам’ять героя, який віддав найцінніше – власне життя – за захист рідної землі. Його світла пам’ять назавжди залишиться в серцях усіх, хто знав його, та в історії нашої громади.

Дмитро народився 18 жовтня 2001 року у мальовничому селі Соколівка Тульчинського району Вінницької області. Там він закінчив місцеву сільську школу, мріючи про майбутнє своєї країни. З юних років він демонстрував любов до Батьківщини та готовність її захищати.

Коли настав найважчий час для України, Дмитро, не вагаючись, пішов на військову службу за контрактом. Він обрав шлях захисника, приєднавшись до лав Національної гвардії України. Служив він снайпером у 3-му відділенні 1-го взводу спеціального призначення 2-ї роти спеціального призначення 6-го батальйону спеціального призначення військової частини 3057 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Його відданість військовій службі та професіоналізм викликали повагу серед побратимів.

26 вересня 2024 року, під час виконання надзвичайно важливого бойового завдання в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області, доля відібрала у нас цього молодого Героя. Внаслідок ворожих штурмових дій Дмитро отримав кульове поранення, несумісне з життям. Йому було лише 22 роки. Його загибель – це невимовна втрата не лише для родини, а й для всієї громади.

За виняткову мужність та відвагу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Дмитра Продиуса було посмертно нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України». Ця нагорода є свідченням його героїчного подвигу.

Дмитро був справжнім патріотом, чиє серце билося в унісон з серцем України. З повною відданістю він боронив нашу землю, наше майбутнє, нашу свободу. Його мужність, стійкість та самопожертва у цій жорстокій війні навічно закарбувалися в нашій пам’яті. Ми ніколи не забудемо його внесок у боротьбу за незалежність.

Сьогодні ми схиляємо голови в глибокій скорботі та висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким Дмитра. Його пам’ять – це скарб, який ми будемо берегти. Пам’ять про Дмитра Продиуса, вірного сина своєї країни, житиме вічно.
Герої не вмирають! Слава Україні! Героям слава!