Під час лекції учасники поринули у багатовікову історію краю, дізнавшись про низку архітектурних шедеврів та природних див. Особливу увагу було приділено Гощанському парку, який є видатною пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Ця зелена оаза, що розкинулася на площі 7 гектарів, вражає не лише своєю красою, а й унікальністю. Серед його пишних насаджень росте реліктове дерево гінкго, відоме як “динозаврове дерево” – живий свідок минулих епох. У серці парку височіє велична садиба Валевських, побудована шляхетною родиною Ленкевичів у XVIII — на початку XIX століття, що зберігає дух минулих поколінь та розповідає історії свого часу.
Лектори також розкрили історію Гощанського православного монастиря, заснованого у 1639 році при Михайлівській церкві. Цей духовний осередок, збудований ще у 1632 році, відіграв ключову роль у релігійному та культурному житті регіону. Засновницею монастиря була Регіна Соломирецька-Гойська, яка успадкувала Гощу від свого брата Романа Гойського. Значний внесок у його розвиток зробив митрополит Петро Могила, який перевів сюди з Вінниці філію Києво-Могилянської православної школи. Важливим покровителем був також український шляхтич Адам Кисіль, відомий поборник православ’я, що володів Гощею з 1642 року. Попри періоди переходу до греко-католиків, у 1833 році монастир остаточно повернувся до православних, залишаючись важливим центром духовності та однією з ключових пам’яток Гощі.
Серед інших визначних архітектурних пам’яток Гощанщини, що збереглися до наших днів, варто відзначити старовинний водяний млин. Ця дерев’яна триповерхова споруда, збудована у XVIII-XIX століттях на річці Корчиці (притоці Горині), є унікальним зразком народної інженерії та свідчить про розвиток місцевого господарства. Такі історичні місця Гощі не лише приваблюють туристів, а й є цінним ресурсом для вивчення минулого та розуміння еволюції архітектурних традицій регіону.
Проведення подібних заходів є надзвичайно важливим для формування національної свідомості та збереження культурної спадщини України. Суб’єкти пробації мали можливість не лише отримати нові знання про унікальні пам’ятки Гощі, а й поставити питання, що свідчить про їхню щиру зацікавленість. Вивчення та шанування цих об’єктів допомагає зрозуміти коріння нашої історії та культури. Забезпечення збереження культурної спадщини – це наш спільний обов’язок, який ми передамо майбутнім поколінням. Щорічне відзначення Дня архітектури в Україні підкреслює цю непересічну цінність. Ця лекція стала яскравим прикладом того, як можна ефективно поєднувати освітні та соціальні ініціативи, сприяючи зростанню обізнаності про багатство нашої спадщини та її збереження.
