День пам’яті жертв політичних репресій: вшанування трагедії

День пам’яті жертв політичних репресій – це щорічний національний день пам’яті в Україні, який відзначається кожної третьої неділі травня. Цей день встановлено Указом Президента України від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму. Важливо пам’ятати та шанувати невинних жертв.

Кількість жертв політичних репресій в Україні досі остаточно не встановлена. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли через в’язниці, заслання, табори та примусове психіатричне лікування. Жахливі наслідки політичних репресій торкнулися майже кожної української родини.

Жертвами терору та репресій стали представники усіх верств українського суспільства: від науковців і творчої інтелігенції до звичайних селян. Радянська влада ретельно намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань перетворювалися на режимні об’єкти КГБ, місцевість розрівнювалася бульдозерами, а доступ до відповідних архівів був суворо заборонений. Важливо, щоб кожен знав правду про політичні репресії.

Одним із символів тих трагічних подій є Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними оцінками, тут знайшли свій останній спочинок від 15 до понад 100 тисяч осіб, які були закатовані під час допитів або розстріляні без суду органами НКВД у Києві. Биківнянський ліс – це свідчення жахливих злочинів політичних репресій.

Згідно з архівними документами, Биківнянський ліс використовувався органами НКВД УРСР як об’єкт «спеціального призначення» – місце таємних поховань – протягом 1937-1941 років. На сьогодні ідентифіковано імена понад 15 тисяч розстріляних громадян, похованих у Биківні. Тут спочиває прах Михайля Семенка, Майка Йогансена, Михайла Бойчука, Федора Козубовського, митрополита УАПЦ Василя Липківського та інших жертв сталінського «Великого терору». Пам’ять про жертв політичних репресій має жити вічно.

«Великий терор» – це масштабна кампанія масових репресій проти громадян, розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках з ініціативи керівництва СРСР та особисто Йосипа Сталіна. Метою кампанії було знищення реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення та зміна національної і соціальної структури суспільства. Наслідки «Великого терору» відчуваються і сьогодні.

Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії та денаціоналізація. Важливо пам’ятати та аналізувати причини політичних репресій, щоб не допустити їх повторення.

За період «Великого терору» на території УРСР було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в’язниць та виправно-трудових таборів. Масові репресивні операції мали на меті упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». Підставою для розгортання терору стала теза Сталіна про загострення класової боротьби.

Офіційним початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВД СРСР №00447 від 30 липня 1937 року. Наказом запроваджувалися ліміти на покарання громадян. Вироки за І категорією означали «розстріл», за ІІ категорією – ув’язнення в таборах ГУЛАГ. Ще до початку дії наказу особливу увагу було звернено на «чистку» партійних лав та органів безпеки. Пам’ятаймо про День пам’яті жертв політичних репресій.

У червні 1937 року розпочались масові арешти. 10 липня 1937 року політбюро ЦК КП(б)У розіслало по областях УРСР вказівку про формування позасудових репресивних органів – обласних «трійок». Заарештований був фактично позбавлений права на захист чи оскарження вироку. Слідчі психологічним знущанням і тортурами «вибивали» зізнання.

Часи «Великого терору» позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти, підозри колег, пошук шпигунів, острах доносів були повсякденними. Громадяни писали доноси, остерігаючись, що ті донесуть на них першими. Це стало засобом вирішення особистих конфліктів.

«Великий терор» згорнули за вказівкою вищого партійно-радянського керівництва. 17 листопада 1938 року було ухвалено постанову про припинення «великої чистки» та відновлення законності.

Пам’ятаємо жертв політичних репресій та робимо все можливе, щоб подібні трагедії ніколи не повторилися.