Жертви політичних репресій: щороку, у третю неділю травня, Україна вшановує пам’ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами політичних репресій комуністичного тоталітарного режиму. Вшанування жертв політичних репресій – це наш обов’язок.

Цей день — важливе нагадування про страшну ціну, яку заплатив український народ за право бути собою. У 1930-х роках радянська влада розгорнула хвилю масових арештів, жорстоких катувань, масових розстрілів і примусових депортацій. Під політичні репресії потрапляли абсолютно всі верстви населення — селяни, інтелігенція, духовенство, військові, прості робітники. Убивали за будь-яку вільну думку, за національну гідність, за щиру любов до України.

«Великий терор» 1937–1938 років назавжди став жахливим символом нелюдської жорстокості радянської системи. Тисячі невинних українців були розстріляні без жодного суду, сотні тисяч були заслані до ГУЛАГу, і багато хто з них так і не зміг повернутися з цього пекла сибірських таборів. Особливо цинічним було те, що злочинний режим знищував найкращих представників нації — тих, хто міг вільно мислити, плідно творити, сміливо вести за собою.

Сьогодні, коли російський агресор, цей ідеологічний спадкоємець сталінізму, знову чинить жахливі злочини проти людяності на суверенній українській землі, переслідує, вбиває, безжально руйнує, пам’ять про трагічне минуле набуває для нас нового, ще більш глибинного змісту. Історія має жахливу властивість повторюватися, коли її вперто забувають. Саме тому ми повинні постійно говорити, нагадувати, активно вчити, щоб нові покоління завжди знали всю правду про ті страшні події.

Схиляємо низько голови перед світлою пам’яттю всіх невинно загиблих. Їхній нестерпний біль — назавжди у нашій пам’яті. Їхній героїчний спротив — у нашій запеклій боротьбі. Їхня заповітна мрія про жадану свободу — неодмінно у нашій близькій перемозі.

« повернутися