Поява гематиту на видимій стороні Місяця викликала здивування, адже для його утворення необхідний кисень, якого там практично немає. Основною версією, що пояснює цей феномен, є перенесення іонів кисню на Місяць магнітосферою Землі. Цей процес, відомий як “земний вітер”, відбувається приблизно п’ять днів на місяць, коли Земля опиняється між Сонцем і Місяцем, дозволяючи частині земної атмосфери досягати поверхні супутника.

Група вчених опублікувала дослідження, яке надає додаткові підтвердження цієї теорії. В експериментах вони піддавали впливу кисню та водню, що імітують земний вітер, різні мінерали, багаті на залізо, які були знайдені на Місяці. Результати показали, що іони кисню здатні окислювати металеве залізо, сульфіди заліза та ільменіт, присутні в місячному реголіті, до утворення гематиту.

“Хоча ці залізовмісні мінерали можуть існувати у вигляді мікрочастинок або дрібних кристалів у місячному реголіті, вони можуть зазнавати прямого окислення під впливом земного вітру. Утворений гематит на зовнішній поверхні частинок реголіту легко ідентифікується за допомогою оптичної спектрометрії”, – зазначають автори дослідження. Вони також виявили, що високоенергетичні іони водню можуть відновлювати гематит до металевого заліза, тоді як низькоенергетичні іони водню мають незначний вплив. Це означає, що збереження гематиту на поверхні Місяця залежить від комбінації енергії та співвідношення потоків іонів кисню і водню від земного вітру.

Нове дослідження значно посилює теорію про “земний вітер” як причину появи іржі на Місяці. Водночас, вчені визнають, що лабораторні умови не завжди можуть повністю відтворити складне космічне середовище. Тому подальші дослідження є вкрай важливими для повного розуміння цього явища.

Розгадка місячної таємниці

Раніше вчені вже робили спроби пояснити дивні явища, пов’язані з Місяцем. Зокрема, дослідники з Массачусетського технологічного інституту з’ясували причину сильного магнетизму, який спостерігається в місячних породах, незважаючи на відсутність сучасного магнітного поля у супутника. Вони припустили, що на ранніх етапах свого існування Місяць мав слабке магнітне динамо у розплавленому ядрі. Моделювання показало, що потужний удар, подібний до формування басейну Імбрію, міг створити гігантську плазмову хмару, яка, обтікаючи Місяць, концентрувалася на протилежному боці. Це тимчасово підсилювало слабке магнітне поле, достатньо для того, щоб гірські породи зафіксували цей сплеск.

Цікаві новини