🌻🌻🌻🌻До #Всеукраїнської_акції_пам’яті #Сонях🌻🌻🌻🌻

Юрій Жуков (1988 р. – 2023 р.): «Дорога, освітлена добром»

Юрій Жуков був тією людиною, яку запам’ятовували з першого погляду. Його скромність, тепла усмішка та сяйво в очах робили його особливим. Погляд Юрія Жукова ніби випромінював добро, а його усмішка могла миттєво змінити найпохмуріший настрій. Ця людяність та світла аура робили його незабутнім.

Я з ним познайомилася, коли Юрій Жуков працював таксистом. Для багатьох його автомобіль ставав не просто засобом пересування, а маленьким острівцем спокою та довіри. З цим молодим чоловіком можна було поділитися найпотаємнішим, поговорити про життя, чи просто помовчати, і ця тиша не була гнітючою. Юрій умів слухати так, наче кожне слово мало величезне значення, що є рідкістю в сучасному світі.

Для когось він ставав випадковим, але щирим співрозмовником, для когось – справжнім рятівником, коли потрібно було терміново дістатися до лікарні чи на важливу зустріч. Юрій Жуков завжди поспішав не стільки автомобілем, скільки серцем, доводячи, що справжня допомога йде від душі.

Юрій Жуков народився 4 жовтня 1988 року в простій, але надзвичайно дружній, люблячій багатодітній родині. Він був найстаршим серед дітей – справжня опора та приклад для трьох молодших сестричок. Від самого дитинства Юрій Жуков вирізнявся надзвичайною добротою, щирістю та відповідальністю. Він дбайливо водив сестричок до школи, тримав їх за руку, оберігав, як найдорожчий скарб. Також він активно допомагав батькові у господарстві, намагався всьому навчатися, бо глибоко розумів: старший син мусить бути сильним і мудрим.

Змалку Юрій Жуков любив спорт, і ця пристрасть стала його незмінним супутником на все життя. Після закінчення школи він обрав робітничу професію – навчався в училищі, де здобув фах столяра та будівельника. Юрій мав справді золоті руки, він вмів перетворювати звичайне дерево на витвори мистецтва, що поєднували красу та практичну користь. Його майстерність цінували.

Доля подарувала йому велике щастя – кохану дружину Наталку. Вона стала його надійною підтримкою, найкращим другом, ніжністю та безмежною любов’ю. У цій щасливій сім’ї народився син – гордість і продовження батька. Юрій Жуков виховував сина у любові та з повагою до сили, навчив його цінувати важку працю та спорт. Син, наслідуючи приклад батька, теж присвятив себе спорту й став тренером, продовжуючи батькову справу.

Та у це світле життя несподівано ввірвалася війна. На той час Юрія Жукова не було вдома – він перебував за кордоном. Його батько тяжко хворів, і син допомагав родині, як тільки міг. Одного дня Юрій несподівано повернувся додому. Він нічого не сказав нікому – просто з’явився на порозі рідної хати, наче дорогоцінний подарунок долі для своєї сім’ї.

Невдовзі після його повернення помер батько. Для Юрія це був страшний удар – він тільки встиг обійняти найріднішу людину, як її вже не стало. Але біль не зламав його, а ще більше загартував. Юрій Жуков пішов до військкомату і записався добровольцем. Він не міг стояти осторонь, коли Батьківщина стікала кров’ю, усвідомлено зробив свій вибір – захищати рідних, друзів, землю, де виріс і яку любив до останнього подиху. Він став солдатом, стрільцем-помічником гранатометника механізованої роти військової частини А7187.

Через сім місяців після смерті батька чорна звістка розірвала серце родини: 13 липня 2023 року загинув і сам Юрій Жуков. Його шлях обірвався на війні, де він до останнього залишався вірним присязі та своєму народові. Для матері, дружини, сина та сестер це була найважча втрата. Земля похитнулася під ногами, світ розсипався на друзки. Як витримати цей нестерпний біль, коли рідна кровинка відходить назавжди? Як прийняти той факт, що сина вже ніколи не обіймеш, що він не повернеться додому з теплою усмішкою й добрим словом?

Юрій Жуков назавжди залишиться в пам’яті Героєм. Його серце зупинилося, але його душа – жива у пам’яті рідних, у кожній добрій справі, у погляді сина, у сльозі матері, у серці дружини. Його життя, присвячене родині та захисту України, є прикладом незламності та патріотизму.

🌻🌻🌻🌻Згадала Наталія Балан Іванова з мамою Аурікою Жуковою🌻🌻🌻🌻

Селище Глибока, 2025 рік.