# *👩🏻‍⚕️До Дня медичної сестри / Її руки приймали життя, а тепер оберігають його щодня💉*

❤️Щоб бути медиком, потрібно мати не лише ясний розум, а й величезне серце. Сьогодні ми хочемо познайомити вас з надзвичайною людиною – медичною сестрою Волокітіною Оксаною Інокентіївною, яка присвятила своє життя служінню людям. Її щоденна праця – це біль, очікування та надія, які вона бачить кожного дня, спочатку як акушерка, а зараз – як палатна медична сестра інфекційного відділення П’ятихатської міської центральної лікарні. Її досвід – це роки невтомної турботи, сили та безмежної доброти. Оксана Інокентіївна – справжній приклад відданості професії медичної сестри.

📍Оксана Волокітіна народилася і проживає у мальовничому місті П’ятихатки. Після закінчення середньої школи № 2, яка зараз носить назву ліцей «Генеза», вона у 1988 році вступила до Дніпропетровського базового медичного училища, де отримала фах «Акушерська справа». Цікаво, що в її родині не було медиків, тож Оксана стала першою, хто наважився обрати цей шлях. Її мама, Волокітіна Світлана Григорівна, багато років працювала завідувачем П’ятихатської центральної бібліотеки і була творчою особистістю, любила мистецтво та писала вірші. Батько, Волокітін Інокентій Георгійович, присвятив своє життя роботі в РЕМі, починаючи контролером і закінчуючи посадою головного інженера. На питання, чому вона обрала саме медицину, Оксана Інокентіївна відповідає: *«Я обирала між технічним і гуманітарним напрямком, а вибрала медицину. Так склалася доля»*. Її рішення стати медичною сестрою було доленосним.

💫У 1992 році, одразу після закінчення навчання, Оксана почала працювати у пологовому відділенні П’ятихатської центральної районної лікарні. У той час заклад очолював Остроущенко Михайло Володимирович, а завідувачем був Григор’єв Сергій Віталійович. Робота медичної сестри вимагала відданості.

Пані Оксана поділилася спогадами про труднощі на початку кар’єри медичної сестри: *«Перші робочі зміни були дуже цікавими, але водночас і важкими. Жодна теорія не може описати всю складність пологів, а їх тоді було дуже багато. Але завдяки підтримці колег я впоралася. Старшою акушеркою була Приходько Лілія Миколаївна, а моїм наставником – Гнатюк Єлизавета Іллівна, яким я щиро вдячна. Також у відділенні працювала моя подруга, Білик Інна Миколаївна, з якою ми разом долали всі труднощі»*. Оксана також згадує, що пологове відділення досягло розквіту під керівництвом Протаса Руслана Вікторовича: *«Молодий і професійний завідувач, справжній жіночий лікар. Пацієнтки масово зверталися до нього, і він усім допомагав. У колективі панували спокій і взаєморозуміння, і ми багато чому навчилися у Руслана Вікторовича»*. Праця медичної сестри завжди цінна.

🏥У 2006 році, після реорганізації лікарні, Оксана Інокентіївна перейшла в гінекологію, де пропрацювала два роки. Згодом вона зрозуміла, що це не зовсім її, і перейшла на роботу за фахом у сусідні Жовті Води. Там вона пропрацювала акушеркою ще 10 років, віддаючи всю себе улюбленій справі. Бути медичною сестрою – це відданість.

*«У 2018 році відбулася реорганізація, що передбачала скорочення. Працювати в пологовому будинку Жовтих Вод стало не так комфортно, а згодом захворів тато. Я мала бути поруч, тому вирішила повернутися в П’ятихатки і влаштуватися на роботу в рідному місті. Мене взяли медичною сестрою в терапевтичне відділення. Спочатку було складно, але колеги підтримували. Потім я працювала на приймальному покої, а зараз вже 4 роки працюю палатною сестрою інфекційного відділення, яким завідує Іськів Микола Іванович. Робота тяжка, але ми працюємо в порозумінні*», – розповідає медична сестра.

🙏 *«Медсестринство – це дуже складна і недооцінена праця. За багато років я стикалася лише з народженням, а працюючи медичною сестрою, вперше зіштовхнулася зі смертю. Неможливо змиритися з тим, що деякі хвороби невиліковні. Кожну втрату пропускаєш через серце. Кожна медична сестра відчуває емоційне вигорання. Та важливо бути чуйною і розуміти пацієнтів»,* – ділиться Оксана Інокентіївна. Вона сподівається на покращення умов праці для медиків і відзначає позитивні зміни на місцевому рівні, такі як ремонт терапевтичного відділення. Оксана вірить, що українська медицина буде розвиватися.

💭На питання, чи був випадок, який найбільше запам’ятався, Оксана Інокентіївна згадала: *«На початку роботи акушеркою я залишилася на зміні сама. Тоді я вперше зіштовхнулася з тяжкими наслідками у породіллі. Я просто плакала, але потім лікар Паньшин сказав: «Якою б складною не була робота, у тебе все вийде». Його слова я пронесла через усе життя»*. 💪

🫶🏻Про своїх колег Оксана говорить з теплом: *«Мені завжди щастило з колективом. На моєму шляху траплялися добрі люди, які обожнюють медицину»*.

Зараз Оксана розуміє, що медицина – її покликання. Адже немає більшої радості, ніж життя!🥰

🌷Пані Оксана вітає медичних сестер з професійним святом! Бажає терпіння, підтримки та гідних умов праці!

🤱🏻До речі, 5 травня відзначався Міжнародний день акушерок. Оксана вітає всіх колег, причетних до народження дітей! 🍼💙

🌺Любі медикині, нехай здоров’я повертається до вас сторицею! Дякуємо за самовідданість!☀️